Вогнева підготовка. Стрілецька зброя та поводження з нею. Історія розвитку та класифікація стрілецької зброї.

Зброя, у якій для викидання снаряда (міни, кулі) із каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворюються під час згоряння метальної вибухової речовини (пороху) або спеціальних горючих сумішей

Першу зброю зі застосуванням пороху вигадали ще в VI ст.

Перша вогнепальна зброя, її конструкція була дуже проста: залізну чи дерев’яну трубку забивали з одного кінця, в порожнє місце засипали порох, а потім закладали жменю каміння (прототип картечі)

Перші рушниці з’явились в 1410-х і називались

Мушкети зі стволом 80-10 см

Поява колісцевого замка привела до народження нової зброї

Найвдалішим запалювальним механізмом став в XVI ст.

В 1605 році французький зброяр Марен Ле Буржа винайшов найнадійнішу конструкцію, названу

Шотландський пастор А. Форсайт винайшов в 1807 році новий запалювальний механізм для рушниці, який отримав назву новий замок

Винахідник нової гвинтівки Йоганн Дрейзе працював над нею довгі роки. Все почалося в 1809 р. коли молодий німець приїхав в Париж в пошуках роботи. Зовсім випадково він стає підмайстром відомого зброяра Самуеля Полі. У вересні 181 р. С. Полі отримав патент на рушницю, що заряджалася

Винахід у першій половині XIX ст. ударного замка і капсуля як засобу запалення метального заряду, паперового і металевого унітарного патрона, удосконалення замків і створення затворів дали змогу переозброїти армію

Вона з’явилась наприкінці XIX ст., а бурхливий розвиток відбувся в роки Другої світової війни