Візантія у Середньовіччя

Про яку подію йдеться?

Тим часом у царя відбувалася нарада: що ліпше робити - залишатися тут або втікати на кораблях. Багато говорили на користь першої або другої думки. Зрештою цариця Феодора сказала: «Зайвим було б, здається, зараз розмірковувати про те, що жінці непристойно бути відважною між чоловіками. На мою думку, втеча тепер для нас є невигідною, хоч вона і вела б до порятунку. Тому, хто з’явився на світ, не можна не померти; але тому, хто колись царював, блукати вигнанцем нестерпно! Не приведи Боже позбавитися цієї багряниці [імператорського одягу] і дожити до такого дня, коли зустрічні не вітатимуть мене як царицю! Отже, государю!

Якщо хочеш врятуватися втечею, це неважко! Ми маємо багато грошей; ось море, ось кораблі! Але дивись, щоб потім, коли ти врятуєшся, не довелось тобі коли-небудь віддати перевагу смерті перед таким порятунком. Подобається мені старовинне слово, що царська влада - чудовий саван».

Встановити відповідність між імператорами та роками правління

Візантійська столиця вважалася неприступною. Тому, коли військо султана            Завойовника оточило Константинополь, на Заході були впевнені, що місто протримається декілька місяців, і не поспішали з допомогою. Але знесилена Візантія не змогла зібрати великого війська: 150-тисячним загонам османів протистояли лише      захисників Константинополя. Султан не давав їм відпочити ні вдень ні вночі, постійно кидаючи проти містян свіжі сили. На п’ятдесятий день облоги почався вирішальний штурм Константинополя. Двічі місто відкидало ворога, однак після третьої спроби турки прорвалися за його мури. Василевс                загинув з мечем у руках. Увечері 29 травня      р. Мехмед II вступив у скорений Константинополь.