Вікторина Розділ 9. Тема 3. Дисперсія світла. Світлофільми

Ісаак Ньютон у 1666 році спрямував промінь сонячного світла на скляну трикутну призму і назвав отримане кольорове зображення на протилежній стіні спектром.

Томас Юнг 1807 року довів, що для отримання білого світла достатньо накласти один на одного чотири основні кольори: червоний, зелений, синій та жовтий.

У спектрі, який отримав Ньютон під час дисперсії світла, червоні промені зазнають найбільшого відхилення від початкового напрямку падіння порівняно з іншими кольорами.

Мнемонічна фраза "Чарівна Осінь Жалкує — Зима все в Білий Сніг Фарбує" допомагає запам'ятати послідовність семи кольорів спектра, які виділив Ньютон.

Доповняльними кольорами називають такі пари кольорів, які в разі накладання один на один утворюють чорний колір, наприклад червоний і синій, жовтий і зелений.

Змішування зеленої, червоної і синьої фарб на уроках образотворчого мистецтва дає чорний колір, тоді як змішування трьох світлових кольорів тих самих відтінків дає білий колір.

Троянда має червоний колір тому, що вона поглинає червоне світло і відбиває всі інші кольори спектру, які потрапляють на її поверхню.

За висновками Ньютона після експерименту з призмою, світло різних кольорів характеризується однаковими показниками заломлення в певному середовищі.

Основні кольори, які виділив Томас Юнг, можна отримати шляхом накладання інших кольорів спектру у визначених пропорціях.

Предмети здаються нам чорними тоді, коли вони повністю поглинають світло і зовсім його не відбивають.

Червоний кольоровий фільтр пропускає крізь себе світло всіх кольорів спектру, але найінтенсивніше пропускає саме червоне світло.

Сітківка ока містить кілька шарів клітин із фоторецепторами, які сприймають світло та перетворюють його енергію на нервовий імпульс для передачі до зорових зон кори великого мозку.