Вікторина "Альбер Камю: віхи життя й особливості світогляду"

Альбер Камю - німецький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку абсурдизму.

Альбер Камю - лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, яке на той час було французькою колонією, у сім’ї багатого землевласника

Батько письменника через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни.

Мати Альбера, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях.

Освіту Альберу Камю пощастило здобути тільки завдяки допомозі директора ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію.

У 1932—1936 роках під час навчання в Оранському університеті (Алжир) Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму, і він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг.

Навесні 1940 року Камю вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік.

В окупованій Франції приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті «Комбат», а згодом її очолив. У 1943—1944 роках видав у нелегальній пресі «Листи німецькому другові», у яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання ідеї нацизму.

У 1944 Камю пише роман «Чума», який став основною книжкою про фашизм. У цьому романі фашизм виступає уособленням насильства і зла (роман побачив світ лише 1947).

У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції

4 січня 1960 року Альбер Камю загинув в автокатастрофі.