Вікторина. § 4. Досліджуємо силу тяжіння і вільне падіння

До ХVІІ століття вчені впевнено вважали, що абсолютно всі космічні тіла у Всесвіті мають однакову властивість притягувати предмети

Своє дивне для сучасників припущення про сили взаємного тяжіння Ісаак Ньютон оприлюднив у 1667 році.

Одним із фактів для аналізу Ньютона було те, що період обертання Місяця навколо Землі становить рівно 365 діб.

Радіус орбіти Місяця під час астрономічних спостережень було оцінено приблизно у 60 радіусів Землі.

У міжнародній системі одиниць (СІ) гравітаційна стала має точне числове значення 6,67 × 10^-11 Н× м² \ кг².

Два тіла масою 1 кг кожне на відстані 1 м притягуються із силою, яка суттєво перевищує один Ньютон.

Закон всесвітнього тяжіння вважається справедливим лише тоді, коли геометричні розміри тіл є дуже малими порівняно з відстанню між ними.

Для проведення свого відомого історичного досліду в місті Піза Галілео Галілей використав глибоку похилу шахту.

Маси мушкетної кулі та гарматного ядра, які одночасно скидав Галілей, відрізнялися між собою майже у 400 разів.

Після численних експериментальних вимірювань науковцями було встановлено середнє значення прискорення вільного падіння 9,81 м/с².

На лінії земного полюса цифрове значення прискорення вільного падіння становить рівно 9,780 м/с².

Рух тіла, яке кинули вертикально вгору, є рівноприскореним під час підйому і рівносповільненим під час падіння вниз.