Вікторина. § 3. Перевіряємо закони Ньютона

Видатний італійський дослідник Галілео Галілей самостійно сформулював три відомі закони механіки у тому вигляді, в якому ми вивчаємо їх сьогодні.

Будь - яка система відліку, що рухається відносно інерціальної системи відліку поступально, рівномірно і прямолінійно, також визнається інерціальною.

Закон інерції - це інша наукова назва другого закону Ньютона, яка визначає математичну форму запису сили.

Сучасна математична форма запису другого закону Ньютона у вигляді F = ma повністю й дослівно збігається із записом, який зробив сам Ньютон.

Сили будь - якої природи (наприклад, гравітаційні чи електромагнітні) під час динамічної взаємодії тіл завжди виникають попарно.

Дія прикладених сил, згідно з висновками Ньютона, є головною та єдиною причиною існування самого руху тіла в просторі.

Пара сил, що виникає під час взаємодії двох тіл згідно з третім законом Ньютона, завжди має абсолютно однакову фізичну природу.

Для руху частинок мікросвіту закони класичної механіки Ньютона можна впевнено застосовувати абсолютно в усіх фізичних випадках.

Такі фізичні характеристики, як час, маса тіла, сила та прискорення, залишаються незмінними в усіх інерціальних системах відліку.

Траєкторія руху, швидкість тіла та його переміщення є абсолютно однаковими в різних інерціальних системах відліку.

У природі та навколишньому світі цілком можливе існування односторонньої дії одного тіла на інше без виникнення сили протидії.

Сила, яка викликає зміну швидкості макроскопічного тіла, завжди викликає саме прискорення, а не саму швидкість цього тіла.