Вікторина. § 14. Досліджуємо магнітне поле Землі

Першим, хто висловив наукове припущення про те, що наша планета Земля є величезним магнітом, був учений Вільям Гільберт у XVI - XVII століттях.

Для створення моделі «магнітного глобуса» Вільям Гільберт використав велику кулю, яку виготовив із чистого литого нікелю.

Фізично той магнітний полюс, який розташований у Північній півкулі неподалік від Канади, є південним полюсом магнітного поля Землі.

За останні кілька мільйонів років магнітні полюси нашої планети залишалися абсолютно нерухомими й жодного разу не змінювали свого положення.

У минулі століття швидкість переміщення магнітних полюсів Землі була значно вищою і становила близько 50 - 60 кілометрів за один рік.

Магнітна оболонка навколо нашої планети, яка виконує роль захисного екрана від космічного випромінювання, називається магнітосферою.

Планета Марс повністю втратила свою атмосферу через те, що сонячний вітер видув її у космічний простір за відсутності магнітного щита.

Полярне сяйво виникає внаслідок того, що заряджені частинки космічних променів змушують частинки атмосфери випромінювати видиме світло.

Потоки електронів і протонів, які викидаються з поверхні Сонця під час його активності, самі по собі не здатні утворювати магнітне поле.

Області на поверхні Землі, де напрямок магнітної стрілки постійно відхиляється від норми, називаються зонами магнітної аномалії.

На території сучасної України немає жодного місця чи області, де вчені зафіксували б природні магнітні аномалії.

Супутникові системи GPS повністю витіснили магнітні компаси, тому сьогодні їх більше не використовують у мореплавстві як резервний засіб.