Вікторина. § 13. Досліджуємо магнітні властивості речовини

Французький учений Андре - Марі Ампер висунув свою гіпотезу про молекулярні струми вже після того, як наука детально вивчила внутрішню будову атома.

Сучасні наукові уявлення про природу магнетизму в речовині ґрунтуються виключно на законах класичної ньютонівської механіки.

У більшості речовин у звичайному стані магнітні поля електронів компенсують одне одного через хаотичність їхнього руху.

Діамагнетики - це особлива група речовин, які при вміщенні в зовнішнє магнітне поле помітно посилюють його.

Хімічно чиста вода та скло за своїми магнітними властивостями відносяться наукою до групи діамагнетиків.

Усередині парамагнітного тіла виникає власне магнітне поле, яке за напрямком протилежне до зовнішнього магнітного поля.

Газоподібний кисень та легкий метал алюміній належать до однієї групи магнітних речовин - парамагнетиків.

Власне магнітне поле феромагнетиків за певних умов може в сотні й тисячі разів перевищувати зовнішнє поле, яке його викликало.

Феромагнітні властивості заліза, нікелю та кобальту чітко виявляються у будь - якому агрегатному чи структурному стані цих речовин.

Природний магнітний залізняк - це поклади залізної руди, в яких існує природна орієнтація руху електронів.

Штучні смугові та дугові магніти, які використовуються на уроках фізики, виготовляють із м'яких сортів чистої міді.

На відміну від електричних зарядів, отримати ізольований магніт тільки з одним полюсом (північним чи південним) неможливо.