Відокремлення узгоджених та неузгоджених означень

означення стосуються особового займенника

означення відділені від означуваного слова іншими членами речення

поширені означення (дієприкметникові та прикметникові звороти) стоять після означуваного слова

два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення

Кожен із нас вирішував подібне питання чи не вперше в житті.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом.

Ганна, з її охотою до роботи, безпосередністю і привітністю, якось одразу сподобалась новим знайомим.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми туманами.

Хвилювалось жито розбуджене весняним вітерцем .

Втомлений нічною біганиною він задрімав.

Село розкидане зоряним небом синіє зоряними хатками.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Веселий гостинний він любив товариство.

Уночі я проснувся розбуджений якимось тривожним шумом.

Посаджена біля будинку молода яблунька цієї весни розквітла.

прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);

прикметники чи дієприкметники стосується особового займенника, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним.

однорідними членами речення

вставним словом і відокремленим означенням

вставним словом і однорідними членами речення

відокремленим означенням і однорідними членами речення

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

Дорога повела в порослі густими лісами гори.

Важка від насіння, низько нахилялася жалка кропива.

Налякані незнайомими звуками, коні пряли вухами.

В обличчя вдарив свіжий день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем.

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими косами у білій сукні на високих підборах.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Пристанційні вогні обмацують тіло ночі, зі сну вологе, і колеса абзац за абзацом перечитують повість дороги.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем — і стеля над готичним храмом сосен спаде на мене зливою озер.