Відокремлення означень

І місяць травень буде гомоніти джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав над берегом річки.

Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чотири боки.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю й дивлюсь.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Лісова у хвої земля, лоскочучи підошви ніг, пружинила під кроками (А Колісниченко).

І ніхто того не чув, не знав і не бачив, опріч Марка маленького (Т. Шевченко).

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми (О. Гончар).

А он старе Монастирище колись козацькеє село.

Ген килим витканий із птиць летить над полем (Л. Костенко)

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

В імлистій далині осяяні срібним промінням місячним стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Саме слово є чинником здатним переносити величезний обсяг інформації

з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Переляканий запорошений снігом без шапки счав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.

Вже видно червоні очі й тремтячі рожеві храпи коней спотворені люттю

обличчя верхівців.

Насмерть перелякана козаками шляхта сховалася за міськими мурами.

Зупинився біля мальвами закосиченої ліси.

На призьбі затіненій розлогою грушею хтось заворошувся встав.

З’єднане з основними силами селянсько-козацької армії військо Кривоноса

становило велику силу.

Рівний залитий сонцем степ доразу принишк.

Дніпро розбуджений подихом весни гнівно трусонув могутніми плечима із себе крижаний панцир зими.

Гілки дерев мокро блищали зволожені по-весняному.

Петро стрункий широкоплечий з русявим чубом і синіми очима стояв серед

хати.

Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивами.

Там на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни виднілося чимале селище.

В імлистій долині осяяній срібним промінням місячним стояли широкі лани

золотого жита та пшениці.

Зашуміла вода на низині шукаючи виходу.

Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний темний та свіжий.

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння вільна від тіней і

холодків.

два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення

означення мають додаткове обставинне значення;

означення стосуються особового займенника

поширені означення (дієприкметникові та прикметникові звороти) стоять після означуваного слова