Відокремлення обставин

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні

до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Лиш добро роби не думаючи.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні, прозорі тканини.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював, що таке любов до своєї землі

Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.

Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її

глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу постать матері.

Часом удень покинувши роботу, вона висовувалася з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге плаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку.

Відтак поправляла на ній намисто обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці і жалібно похитувала головою, змигнувши крадькома сльози.

Ми знали, що нам доведеться працювати не покладаючи рук.

Ось уже з’явились мандрівні сліпці збираючи спільну милостиню.

Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею а дитя недовірливо спідлоба дивилось на неї.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.

Не піймавши не кажи що злодій.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Посеред плеса вода мов сказившись починала хлюпати й кружляти.

Хлопці прокинувшись нагодували й напоїли коней.

Не зрозумівши студентка запитала ще раз.

Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю?

Швидко повечерявши, полягали спати.

Годі вже панам сидіти, згорнувши руки.

Білий димок, хвилюючись, здіймається догори чумацьким табором.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні

Блакитний час прикинувшись водою тече в піщаних чистих берегах

Нікого тут нема крім мене й господині

Незважаючи на маленький вітерець парило і робилося душно