ВІдокремлені означення та прикладки

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) прикладка - власна назва; має уточнююче значення;

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючогo значення;

В) прикладка зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

Г) стосується власної назви i стоїть після неї; 

А) відокремлюються (з обох боків комами);

Б) не відокремлюються.

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);

Г) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) стосується власної назви й стоїть після неї;

В) стосується особового займенника;

Г) власна назва; має уточнююче значення;

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

В) зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «y ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

Г) власна назва; має уточнююче значення;

А) відокремлюються (з обох боків комами);

Б) не відокремлюються.

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) стосується власної назви й стоїть після неї;

Ґ) стосується пропущеного в реченні іменника.

Д) прикладка зі сполучником як має значення причини;

А) означення;       

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;