Відокремлені обставини

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши і не сіявши не будеш хліб їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

Затихаючи десь за ланами гомонів грім.

Стоїть замислившись стара груша в саду!

Прощаючись Радченко поглядає в бік Дніпра.

Не подумавши й кілочка не затешеш.

Собака теж зробився веселий і покрутившись знехотя потюпав геть.

Опритомнівши Григорій почув зовсім недалеко глухі постріли.

Ні півслова все мовчить і насупившись сидить.

Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок помчала у видолинок.

Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

При самій дорозі помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав спинитись.

Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

Не можна було пройти мимо не замилувавшись заворожливим фонтаном серед ставу.

То запахи осінніх хризантем змішавшись з димом розірвуть нам груди.

Гребінка любив своє рідне село й живучи в столиці ніколи про нього не забував.

Пором плив перерізаючи пощерблену хвилями місячну доріжку.

У тилу в військовім лихолітті люди працювали не покладаючи рук.

Причаївшись у малині за смородиною я слухав бабині молитви.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Жінка йде вздовж берега поволі і трохи зігнувшись.