ВІдокремлені обставини

Здіймаючи вгору гострі шпилі, присипані снігом, дрімали в горах смереки.

На оболоні, залитій водою, походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги, лелеки.

Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко).

Надворі здійнявся вітер, високо піднімаючи опале листя.

Щовесни лелеки, повертаючись до своїх гнізд, несли людям злагоду, спокій, добробут і здоров'я.

Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче.

Щосили жаріють калинові кетяги, намагаючись зігріти холодні ранки.

Жайворонки, високо піднявшись угору, виводили свої пісні, чарівні, мелодійні.

З переляку хлопці тікали, не чуючи під собою ніг.

Літніми вечорами, сонце, сідаючи за обрій, фарбує небо в рожеві барви.

Пташині хори натомившись, поволі затихають.

І сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні.

Купуючи в магазині електротовари, не забувайте взяти чек.

Ми, почувши рідну мову в центрі Херсона, були приємно вражені.

Дівчата бігли щосили поспішаючи на перший урок.

І в зірку тведо вірячи свою, її шукав я звечора і зрана.

Птах намальований яскравими фарбами мав доволі реалістичний вигляд.

Ішов козак сумуючи.

Сумуючи за рідною домівкою українці поступово повертаються додому.

Дівчина вперто мовчала втупивши очі в підлогу.

Старий зараз ніякої роботи не визнає окрім пасіки.

Життя це можливість дарована Богом.

Я все стерплю в жорстокім герці аби лише зберігши стиль не пропустить удару в серце.

Духмяних квітів аромат п'янкий дурманить і чарує одночасно.

Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед.

Був сонячний день сповнений невгамовного щебетання.

Прощаючись із вранішнім дощем веселка ніжно обіймає квіти.

Доброго кажуть дожидати треба а лихе - саме прийде.

с

Прочитавши нову книгу я мало що зрозумів з першого разу.

Незважаючи на перешкоди ми все ж таки впоралися з поставленим перед нами завданням.

На концерті художньої самодіяльності були присутні всі учні класу за винятком

Оксани Петренко.

Мені навнився жовтень золота пора.

Уявіть собі: деякі тварини сплять стоячи.

Чорнобривці, на відміну від багатьох інших квітів, не бояться легкого морозу.

Моя любов у вечорових зорях, у пелюстках троянди на вікні.

Кожна людина, Боже створіння, загадкова по-своєму.

Чи ще щось є у світі опріч цих двох полонин?

Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля повна спокою й надії.

Хмари затягши небо ніби заснули над горами.

Моя любов у ніжності дитини у травах зрошених росою навесні.

Вона озирнулася почувши за спиною шелест.

Рука засмагла від роботи нам сіє благодатний мир.

Здавалось табун гарячих коней промчав битим шляхом.

Моя мала батьківщина Сумщина на диво всім не скорилася клятому сусіду-загарбникові.

Зло нічого не дає крім зла.

Постійно працюючи з дітьми виховуючи їх я не помітив що життя пролетіло як мить.

Небо розгорнуло свій намет синій широкий глибокий!

Любові сповнений до дна я вам щедрую добрі люди.