Відокремлені додатки.Відокремлені уточнювальні члени речення.

Замість свічки палахкотіло сонце (І. Драч).

Зло нічого не дає крім зла вмій прощати, як прощає мати (М. Луків).

Величезна калюжа заросла травами ліловими дзвониками і скидалась на озеро (В. Донченко).

І ніхто того не чув не знав не бачив опріч Марка маленького (Т. Шевченко).

 Шарахнувся врізнобіч     люд,   розступаючись перед баскими кіньми.

Десь далеко мабуть під  Черніговом глухо гули              гармати.

За вікном згори  було видно  шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого   тут крім  мене  й господині.

Напевно,це був інший світ- чудовий невідомий храм

Щасливий і веселий , я, дивився на високе бездонне небо.

Тихі конвалії , білі і еіжні, скоро розплющать срібні повіки.

Там, замість житечка, у теплеє літечко враз терен зацвів.

Хлопець стріляв швидко , хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням великих і малих, і раз у раз щось сушилося на вікнах.

  Отут, в  низенькій  цій хатині,  моя  любов жила колись.

Людина розкладає розумом на найпростіші елементи  все  довкола, навіть  саму  себе.

 У долині, край лісу, висить синя імла

У Корчуватому під Києвом рік сорок другий ожеледь зима.

Там у сузір'ї Саламандри твій коханий бив тобі чолом.

Коло самого дому під вікнами росли кущі жовтої акації купи мальви.

Під час лютих оснніх штормів на Чаїному знаходять собі притулок рибалки.

На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель.

У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.

Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.

Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку... 

Я наче не тебе люблю, а той широкий мир, увесь той світ, що там, поза тобою! 

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже 

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно