Відокремлені члени речення. Уточнювальні члени речення.

• Відрізала їм і більше не глянувши, далі пішла поставно, гордовито, вихляючи стегнами, уже як міська. 

• Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.

• Проходячи мимо подвір'я Баглаїв, вона відчула, як їй жарко стає, кров відринула від лиця, бо й не дивлячись у той бік, бачила, що студент був якраз на подвір'ї, саме про щось сперечався зі своїм другом, з отим механіком облисілим.

• Хоч навколо, за тином ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів.

• А я дивлюсь на розпатлані дерева в саду на віхті туману, що плутаються між їхніми кронами.

• Зрідка випадав сухий сніжок, але зривалися вітри, зганяли сніги з полів на ліси, в яри, балки де вони осідали.

• Уже тільки згодом один із них, добре намотузувавшись, зауважив, що годують тут, мовляв, не гірше, ніж у заводськім профілакторії.

• Я живу і борюсь, і творю для людей.

у всіх реченнях правильно розставлені розділові знаки

• Проходячи мимо подвір'я Баглаїв, вона відчула, як їй жарко стає, кров відринула від лиця, бо й не дивлячись у той бік, бачила, що студент був якраз на подвір'ї, саме про щось сперечався зі своїм другом, з отим механіком облисілим.

• А довкіл ні в лісі, ні на річці ані лялечки, тільки луна котиться.

• Події, що про них гомін ходив у народі, і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, а неминучою дійсністю.

• Після зруйнування Січі, в потьомкінські часи повержені запорожці заснували монастир у цих місцях, у плавнях, що належали раніше одній із окраїнних запорозьких паланок

жодного варіанту правильного немає