Відокремлені члени речення (підготовка до НМТ)

Переглянувши другий розділ книги, письменник був надзвичайно задоволений ілюстраціями.

Учасники форуму, натхненні промовою голови оргкомітету, жваво обговорювали перспективи співпраці.

Кожен митець прагне визнання або слави, тож мріє знайти стежину до людського серця.

На вернісаж прийшли колеги пейзажиста – справжні поціновувачі образотворчого мистецтва.

Виставка триватиме до кінця вересня й працюватиме щодня, крім останньої суботи місяця.

На стінах Кирилівської церкви можна побачити як олійний стінопис ХІХ століття, так і справжні художні скарби, зокрема фрески ХІІ століття.

Кирилівська церква в Києві, зведена ще в середині ХІІ століття, – видатна пам’ятка архітектури та монументального живопису.

Упродовж восьми століть свята обитель пережила періоди розквіту й занепаду, перебудов і реставрацій.

У 1970-х роках, обережно знімаючи багатовікові нашарування, реставратори відкрили понад 800 давньоруських фресок.

Тут поховано Святослава Всеволодовича – одного з головних героїв давньоруської поеми «Слово про похід Ігорів».

Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік.

Чи винні ми щось комусь у житті, окрім наших батьків?

Не шкодуй добра мені, людині, щастя не жалій моїм рокам.

Там, у степу, схрестилися дороги, немов у герці дикому мечі.

Бо коли, закохані в минуле, прокуняєм свій великий час, наша лінь нікого не розчулить.

У Німеччині й Австрії слово KÄRCHER означає не лише назву компанії, а й чищення автомобіля за допомогою обладнання для миття водою під тиском.

У конструктора А. Керхера не було надзвичайних статків, натомість він мав золотий капітал – патенти на свої винаходи.

В університеті Альфред Керхер, окрім механіки та електроінженерії, досконало вивчив будову парових машин і різних видів двигунів.

Далекого 1935 року молодий інженер відкриває власну справу, розпочавши будівництво свого першого заводу.

На кошти, виручені за продаж кількох патентів, і було побудовано перший завод нині відомого світового бренда.

Високих зір тополі не дістануть, але ростуть у небо крізь роки.

Божий світ, оповитий красою, задрімав у маленькому сні.

Не повертайтесь на круги своя: нічого це, крім болю, не приносить.

Солодкою стрілою пізній цвіт, скрадаючись, приморозок ранить.

Озброєні діти Залізнякові, ми пройдем шляхами при стиглому житі.

Осінь, найкраща пора, пахла з усіх підвід.

Який шумливий світ там, за вікном!

Оживлялася музика крапель, сумних і веселих, лінивих і жвавих.

Усі прийшли на заняття, за винятком двох чергових.

Народе мій, уже пора настала для щедрих зерен Правди і Добра.

Ніхто, крім тебе самого, цього не зробить.

І ми, поети атомного віку, останні трубадури на землі.

Заночував туман у полі, уранці плакав над рікою.

Усю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні, озера.

У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти на далекій полонині.

Не кинувши у глиб надійний якір, пливу й пливу повз береги краси.

У березі, у березі земля прощається з торішніми снігами.

Ось вони, рідні озера та луки, у синім добрі солов'їних ночей.

Овіяна степовими вітрами, стоїть на березі лиману хатина.