Відокремлені члени речення

Там, серед розкудланих хмар, блиснуло яскраво-синє озерце, яке спалахнуло такою чистотою, що я на мить забув про свою тугу.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Ми, школярі, набираємо взимку свіжих знань у голову.

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Усі, окрім Світлани, відвідують коледж.

Дівчина, весела та грайлива, грається на спортивному майданчику.

Здавалося, усе довкола було залите сонячним сяйвом.

Ця дівчина, красуня всієї околиці, сповістила про своє заміжжя.

Стерня, свіже литво полукіпків, виблискує золотом жнив'яного сонця.

На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень.

Глибока, тиха, нерозважна туга вникає в серце, каменем лягає.

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі.

Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, а також учителів.

Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне.

Сльози затуманили старі бабусині очі.

Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг.

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Там, за безкраєм, там, за горою — ти на синім морозі гориш.

Щодня, щогодини бомбардую думками образ твій, Сфінксе.

Ніч над полями стояла смугла, аж золота.