Відокремлені члени речення

І на оновленій землі врага не буде, супостата.

Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

З леговищ людських загублених в горах поспішали сусіди на пізні вогні.

З лускотом і зойком летить десь у долину зрубане в лісі дерево.

Гурт берізок, оточених молодими дубками, сприймається мало не як ефемерне диво.

І син Шрамка, перебраний ченцем, прийшов, приніс чутки мені достотні.

Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом.

Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними губами.

На яблуні переливчасто заспівала іволга і, війнувши пір'ям, перелетіла на друге дерево.

Земля, схована морозом, покрилась білим снігом.

Причаїлися гори заворожені красою ніколи не бачених степів.

Дозволь мені, мені вечоровий світе, упасти зернями в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п'ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

У темному гаю, у зеленій діброві, на припоні коні отаву скубуть.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Обганяючи Задорожний наддає швидкості.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

Не подумавши й кілочка не затешеш.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Прощаючись Радченко поглядає в бік Дніпра.

Стоїть замислившись стара груша в саду!

Затихаючи десь за лиманами гомонів грім.

У спеку на ялтинських пляжах тьма-тьмуща людей.

Увечері за ставком як солодко співає соловейко!

Односельці вирішили зібратися вранці біля млина.

У травні на Хрещатику каштани білим цвітом пишаються.

Я колись мріяв стати льотчиком ще у п'ятому класі.

У Корчуваттому під Києвом рік сорок другий ожеледь зима.

Там у сузір'ї Саламандри твій коханий бив тобі чолом.

Коло самого дому під вікнами росли кущі жовтої акації купи мальви.

Під час лютих осінніх штормів на Чаїному знаходять собі притулок рибалки

Високо у небі у прозорому надхмар'ї виблискували в променях сонця чайки.

На вулиці під самими ворітьмизнявся над колодязем новий журавель.

У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.

Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.

Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.

Сто сімдесят років тому в березні 1840 року побачив світ Шевченків "Кобзар".

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Недалеко від берега над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крільми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею літали чайки, плавно розрізаючи крільми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крільми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крільми повітря, й, вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крільми повітря й вистежуючи свою здобич.

Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.

Усе тісніше оточують бійці танцюристів, у такт музиці сплескуючи в долоні.

Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.

В'їжджаючи на широке подвір'я, на гостей очікував пишний прийом.

Всю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

З півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.

Уже смеркаючись, ми дісталися до моєї батьківщини - Канева.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.