Уживання похідних сполучників

службова частина мови, що послуговує для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення;

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка;

самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета.

незмінна службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.

складні, складені, складніші;

прості, складні, складніші;

прості, складені, найскладніші;

прості, складні, складені.

похідні, непохідні;

похідні, твірні;

твірні, непохідні;

давні, найдавніші.

сурядні, несурядні;

підрядні, непідрядні;

сурядні, підрядні;

значні, незначні.

єднальні, підрядні, розділові;

єднальні, розділові, протиставні;

розділові, протиставні, з'єднувальні;

розділові, підрядні, з'єднувальні.

не бувають членами речення;

можуть вимовлятися з логічним наголосом;

відповідають на запитання який?яка?яке?;

це самостійна частина мови.

і;

а;

але;

щоб.

над, за, перед, задля;

і, та, ні...ні, зате;

не, ні, хай, нехай;

ой, ах, ку-ку, ура.

бо, а, та, начебто, багато;

або, тому що, з-поміж, і;

вздовж, понад, чи, то;

й, але, ні ...ні, ніби.

із-за, незважаючи на те що, щоб, поруч;

і, та, але, якщо, хоч, якби;

хоч, власне, майже, ледве, якщо;

під, проте, зате, однак, тому що.

У моєму словнику немає слова "неможливо".

Недостатньо тільки отримати знання; їх треба застосувати. Недостатньо тільки бажати; треба діяти.

Ваш добробут залежить від власних рішень.

Той, хто недостатньо сміливий, щоб ризикувати - нічого не доб'ється у житті.

1;

2;

3;

4.