Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій осінній траві на круглій павутині попід стріхою.

Часом буває на чужині мені присняться гори сині ліси зелені ниви срібні.

Іноді все в цьому світі уявляється мені синім тополі над дорогою дощі.

Заправляють борщ по-різному але зазвичай використовують сало часник і цибулю.

Мед віск квітковий пилок, маточне молочко, бджолина отрута сприяють продовженню життя людини.

Мене спиняє біла піна гречок запашна й легка наче збита крилами бджіл.

Є й цибуля і ягоди і всяка зеленина петрушка кропива кріп.

На ще вогких пагорбах з’явилися квіти: яскраво-жовта мати-й-мачуха й волохатий сон.

І раптом усе ожило: і ліси, і ставки, і степи.

На Хортиці ветеринарам доводилось лікувати багатьох тварин: вовків, лісових котів, оленів, борсуків, зайців.

Ми любили бродити скрізь: в лісі, на полі, берегом річки чи ставка.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо криничка пахощі конвалії усе це – наше дитинство.

Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.

Скрізь у саду в лісі в полі панував осінній спокій.

За хвилю усе стихає і пісні дівчат і пташині співи.

Уся земля мов килимом блакитним покрилася від фіалкового цвіту.

Петрика уважно слухали усі мама тато навіть сонний Мурчик.

У м’якому світлі ліхтаря усе змінилося будинки дерева кущі.

Кожен кущик кожна стежка усе було знайоме до болю.

На полях чулися невиразні шерехи то тріск сухого буряну під чиїмись обережними кроками, то причаєне шарудіння, то стриманий писк.

Лози, висип, кручі, ліс усе блищить і сяє на сонці.

Січ дала видатних полководців славних державних діячів Наливайка, Сагайдачного, Хмельницького, Сірка.