Узагальнення за розділом 6 "Східний світ у ХVІ- ХVІІІ ст"

Індія

Персія

Китай

Японія

Колонізаторська політика португальців

Створено розгалужену податкову систему.

Політика самоізоляції — «закриття» країни

В північній частині провінції Шаньсі спалахнуло селянське повстання

Сьогун

Богдихан

Синто

Самурай

Аббас І

Ісмаїл I

Акбар І Великий

Захір-ад-Дін Мухаммад Бабур

Культура за досягла високого рівня. Цьому сприяла політика підтримки діячів мистецтва. Найвидатнішим письменником тих часів став Абу-ль-Фазл.

У країні спалахнула боротьба за владу. Утворилися дві коаліції: Західна на чолі з Ісідою Міцунарі та Східна, очолювана Токугавою Ієясу.

Високого рівня досягло ремесло. Розвивалися виробництво шовку, паперу, ювелірна справа, виплавка металу, видобуток солі тощо.Для виробництва паперу використовувався водяний двигун.

Розвиток країни із часу виникнення держави мав риси, які поєднували її з країнами Сходу і Заходу. Це країна, яка твердо дотримувалася традицій і водночас активно сприймала від інших усе те, що могло стати корисним.

За формою правління держава у XVII—XVIII ст. булав деспотією. На чолі держави стояв богдихан, наділений необмеженою владою.

В 1628 р. в північній частині провінції країни спалахнуло селянське повстання, яке очолили Чжан Сяньчжун і Лі Цзичен.

За формою правління держава у XVII—XVIII ст. булав деспотією. На чолі держави стояв богдихан, наділений необмеженою владою.

Формально на чолі держави стояв імператор . Із кінця ХII ст. імператори поступово втрачали владу на користь сьогуна . Спочатку сьогуни виконували військову й поліцейську функції, а згодом перебрали на себе й управління державою, залишивши за імператорами лише роль верховного жерця релігії синто (синтоїзму).

У становій системі існувала чітка ієрархія. Вищий щабель посідали самураї, які разом із їхніми родинами становили близько 10 % населення. Належність до цього стану була спадковою.

Історія країни схожа з історією Османської імперії. Це була могутня держава, яка наприкінці XVII ст. фактично припинила свій розвиток.

Важливі зміни в країні відбулися після появи на Далекому Сході європейців. Першими в 1543 р. прибули португальські мореплавці. Європейці привезли із собою не тільки нові товари, а й християнство.

Культура за досягла високого рівня. Цьому сприяла політика підтримки діячів мистецтва. Найвидатнішим письменником тих часів став Абу-ль-Фазл.

На початку XVI ст. султанат, створений у ХIII ст., розпався на безліч ворогуючих між собою князівств. Прагнення верховного правителя — султана — приборкати непокірних князів (раджів) супроводжувалися жорстокими війнами. Найбільше цим відзначився султан Ібрахім Лоді.

Історія країни схожа з історією Османської імперії. Це була могутня держава, яка наприкінці XVII ст. фактично припинила свій розвиток.

В цій країні існував податок для немусульман (джизія),який протягом історії країни то скасовувався, то відновлювався.

За формою правління держава у XVII—XVIII ст. булав деспотією. На чолі держави стояв богдихан, наділений необмеженою владою.

Боротьба англійських і французьких колонізаторів за цю країну тривала десятки років. Остаточно витіснити французів англійці змогли лише в 60-х рр. XVIII ст. Закріпивши своє домінування, вони почали проникати і у внутрішні райони країни. Велика країна перетворювалася на колонію Англії.

У становій системі існувала чітка ієрархія. Вищий щабель посідали самураї, які разом із їхніми родинами становили близько 10 % населення. Належність до цього стану була спадковою.

На чолі держави стояв шах, якому піддані сплачували податок із землі й худоби. Проте цей податок було важко збирати через кочовий спосіб життя третини населення.

В країні були проведені реформи Аббаса І було зміцнення централізованої влади.Був сформований розгалужений апарат управління, створено регулярну армію, яка була озброєна рушницями й гарматами, проведено фінансову реформу.Шах сприяв розвитку ремесла й торгівлі (торгівля шовком стала державною монополією).

В цій країні існував податок для немусульман (джизія),який протягом історії країни то скасовувався, то відновлювався.

Високого рівня розвитку досягло образотворче мистецтво. Величні споруди прикрашали мозаїки, фрески, різьблення. Майстри навіть навчилися підробляти китайську порцеляну.

Формально на чолі держави стояв імператор . Із кінця ХII ст. імператори поступово втрачали владу на користь сьогуна . Спочатку сьогуни виконували військову й поліцейську функції, а згодом перебрали на себе й управління державою, залишивши за імператорами лише роль верховного жерця релігії синто (синтоїзму)

За формою правління держава у XVII—XVIII ст. булав деспотією. На чолі держави стояв богдихан, наділений необмеженою владою.