Узагальнення вивченого впродовж І семестру

Кажуть, що буде сніг.

Люди кажуть, завтра буде вітряно.

Там, на півдні, кажуть, вічне літо.

Кажуть в народі, курчат восени рахують.

Над містом кучерявий голубий ласкавий дим.

3 кленового пагона зірвався коричневий та жовтий лист.

Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

Маленьке пухнасте кошеня ніжилось на сонці.

Улітку і восени працюється по-різному.

Земля батьків і дідів - наше найбільше багатство.

Цьогоріч рясно вродили черешні і вишні.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Згори видно омріяний степ і його безмежний простір.

Поміж лісом і ставом розкинулося місто.

Було чути шум легкових машин, вантажівок.

Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

Співають ідучи дівчата.

Землю убрану весною вранці зустрічає.

Збираючись у школу не забудьте поснідати.

Люблю ромашки польові квітки.

— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?

Загубило сонце коромисло беручи місяцем воду.

Навчіть мене рослини зросту.

І день і вік однаково минають.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині.

Мокрий ще, але радий, збуджений, він стояв поруч і тримав у руках трофей.

Лелеки, друзі літа, відлітають в дальню путь.

Пташа, відчувши поклик злету,
Несе надію на крилі.

За хворостяними тинами, у веснянкуватих вишняках, то сумують, то веселіють біленькі й блакитняві хати.

Хата хоч маленька, та чепурна, біла.

Дівчина була невелика на зріст, але рівна, гнучка, довгобраза, повновида.

Тихі конвалії, ніжні і білі, уже не розплющать срібних повік.

Я хочу встати вранці, на зорі.

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив.

Людина високогуманна, щира й добра, сам непоганий художник, Сошенко з величезним довір'ям і піклуванням ставився до Шевченка.

Андрій, Данилів син, звичайним став шевцем.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії...

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Напевно, колядували раніше весело, яскраво.

Не забувай, що пам'ять і совість за тобою бредуть, як тінь.

неозначено-особове

називне

означено-особове

узагальнено-особове

означено-особове

узагальнено-особове

неозначено-особове

безособове

Правда неправду перетягне.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

День народження святкуватиму пізніше.

У селі розповідають про Катрю усяке.

Правди не сховаєш.

Нарешті ремонтують магістраль.

У синіх відрах листя лопушине.

Семеро одного не ждуть.

Почувши, як Олесь бідкається через складне домашнє завдання, Оксана підбадьорливо сказала: «Не переймайся так, насправді все тут доволі просто».

«А я сама вигадую щасливі прикмети: почула музику, зустріла когось у яскравому одязі – трапиться щось хороше!», – ділилася позитивом Уляна.

«Рухатися завжди треба туди, куди хочеш, а не туди, куди начебто йдуть усі», – любив цитувати свого наставника Орест.

«Вихід зі складної ситуації там, де й вхід, – жартує Мирослава. – Чомусь песимісти цього не розуміють».

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

«Саме щоденні звички роблять вас успішними людьми або невдахами», – стверджує Томас Корлі в книзі «Зміни свої звички – зміни своє життя».

Автор зазначає: «Близько 90 % багатіїв читають щодня бодай 30 хвилин. Це зазвичай три типи видань: біографії успішних людей, книги із саморозвитку та історичні розвідки».

«Хочеш бути успішним – спілкуйся з успішними людьми, – наголошують фахівці та додають: – Краще мати справу із цілеспрямованими оптимістами, аніж із негативно налаштованими заздрісниками».

«Тривалий успіх можливий лише за умови позитивного ставлення до життя», – підбадьорює читачів автор книги. – Усі лідери вміють радіти кожному дню, будь-якій дрібниці».

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

Батько сказав дітям, що час збиратися в далеку дорогу.

Тимофій завжди говорив, що земля найкраще пахне восени.

Олена Петрівна поцікавилася, чи виконав я домашні вправи.

Бабуся попросила онука, щоб зайшов до аптеки по ліки.

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан.

Я перо візьму і журавкою стану.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

Минулася буря – і сонце засяяло…

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.

А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі - і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі; і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Лише вітер шепотів і лісня жайворонка лунала.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот.

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві, але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі.

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві - але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі.

Ще мить тому він був погноблений, і тепер йому виділись безмежні перспективи.

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам?

Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи сестра твоя шлють ті листи.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Стогне й ридає бандура, а кожна струна – мов щабель.

І зашумує наша нива, і знову виросте наш дім.

Акація і береза були ще зелені, але ніжний клен уже ронив своє листя.

Загриміло, і полегшено зітхнув степ, і радісніше стало навкруги.

Десь над Тошанню у вербах шумів вітер, і глухо клекотіла вода.

Труднощі мучать, зате розуму вони вчать.

А десь біжать залізні коні - і пахне холодом трава.

Знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото.

Туман уже піднявся – і небо стало сірим.

Заплакав ліс осінніми дощами - і стиснув груди, мов лещата, біль.

обставинне причини

обставинне мети

обставинне умови

обставинне допусту

з'ясувальне

обставинне порівняльне

обставинне допустове

означальне

обставинне наслідкове

з'ясувальне

обставинне порівняльне

означальне

означальне

обставинне місця

обставинне часу

обставинне мети