Узагальнення та систематизація вивченого. Підсумкова робота. 11 кл.

Коли ти гладиш мене по голові, мов маленьку, коли я по голівці гладжу маленьку донечку нашу, колидитя наше гладить кучері ляльки своєї,згадую мамину руку на своїм чолі, мов прохолодний листок подорожника на рані.

Там, де в боях лилась багряна наша кров, де, вітер сіючи, стрів бурю лютий ворог,- о, скільки зведено прекрасних там будов, які сади цвітуть у далях неозорих!

Ганьба і смерть тому, хто напада, і вічна слава тим, хто не здається!

Сумно й смутно людині, коли висихає й сліпне уява, коли обертаючись до найдорожчих джерел дитинства й отроцтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не грієїї, не будить радості ані людяного ставлення.

Ми щасливі і горді, що маємо дорогу спадщину наших визначних майстрів, художників слова, кращі зразки, неосяжне багатство національної мови, в яке треба проникати, яке треба вивчати і вдосконалювати.

Питають  сосни,де я мешкаю, куди іду сумною стежкою...

Біда навчить, кому подати руку і від кого прийняти сіль і хліб.

Щасливий ти, коли чуєш, що даси людям хоча б маленький промінчик доброго сонця на землі...

Ще ранок диха прохолодою, від сну підводиться трава, та вже за першою підводою шляхом куриться курява.

Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.

Вслухаюся в поетичні образи колискових пісень і уявляю немовлятко, котре покліпує віями,- дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шиби...

Ранні гречки біліють, клаптики снігу, пізні тільки вилазять, і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили.