Утворення Речі Посполитої. Утворення греко-католицької церкви.

1596 р. — Берестейська церковна унія, утворення греко-католицької церкви.

Берестейська унія розколола Київську митрополію: на ту, що залишилася вірною Константинополю, і ту, що присягнула Риму. Релігійні питання спричинили бум полемічної літератури. Особливо успішними полемістами того часу були Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Петро Скарга та згаданий нами Іпатій Потій.

Король визнав греко-католиків єдиними християнами східного обряду. Православні стали поза законом. Це спричинило повстання православних князів, які вели за собою козаків.

Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, біл. Рэч Паспалі́тая, ст.-укр. Рѣч Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна федеративна держава Польського королівства і Великого князівства Литовського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та західної Росії.

Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала Велике Князівство Литовське і Руське та Королівство Польське. Очолював її виборним монархом, який мав складений титул короля польського і Великого Князя Литовського. Керувала державою шляхетська нація: держава була політичним об'єднанням різних народів, шляхетський стан у яких мав усю повноту влади в країні. Чисельність шляхти становила від 2 % в Королівськві Польському до 10-25 % у Великому Князівстві Литовському і Руському від усього складу населення держави. Шляхта була джерелом влади і втілювала її демократичним методом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596).

Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²^[6], на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій^[7]. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінантну позицію в ній займала католицька церква. В елітарній культурі панували латинська і польська мови, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні.

Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитян, втратила чверть усіх територій. У XVIII столітті, через свавілля магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Росією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках