УСРР у складі СРСР в міжвоєнний період (профільний рівень).

Утворення конфедерації незалежних держав з координаційним центром у Москві.

Створення нової федеративної держави на основі формально рівноправного об'єднання республік.

Збереження договірної федерації, де кожна республіка мала б власні наркомати закордонних справ і торгівлі.

Входження усіх радянських республік до складу РСФРР на правах повної автономії.

Під час непу було повністю денаціоналізовано велику промисловість, яка за «воєнного комунізму» належала державі.

«Воєнний комунізм» запроваджував трудову повинність і трудові армії, тоді як неп повернув систему вільного найму робочої сили.

Неп уперше запровадив карткову систему розподілу продуктів, а «воєнний комунізм» спирався на вільну торгівлю.

«Воєнний комунізм» стимулював працю матеріально, а неп робив акцент на ідеологічних стимулах та змаганнях.

Різке збільшення експорту зерна за кордон, що призвело до дефіциту хліба всередині країни.

Початок суцільної колективізації та масовий опір селян вступу до колгоспів.

Масова посуха та неврожай на всій території УСРР.

Відмова селян продавати хліб державі за заниженими цінами, встановленими в рамках політики «ножиць цін».

Повне вилучення всіх продовольчих і насіннєвих запасів збройними загонами.

Обов'язкове переселення всіх мешканців села до північних районів СРСР.

Підвищення норми хлібозаготівель утричі порівняно з іншими селами.

Заборона на торгівлю промисловими товарами та запровадження карткової системи.

Покарання винних у провалі першого п'ятирічного плану в УСРР.

Боротьба з «націонал-ухильництвом» всередині Комуністичної партії (більшовиків) України.

Виявлення реальної підпільної мережі, що готувала збройне повстання проти радянської влади.

Дискредитація та репресування старої, дореволюційної української інтелігенції, яка була носієм національної ідеї.

Наданням права висувати кандидатів виключно партійним організаціям ВКП(б).

Висуненням на кожне місце лише одного кандидата від «блоку комуністів і безпартійних», що робило вибори безальтернативними.

Запровадженням майнового цензу для виборців, що усувало селян від голосування.

Проведенням відкритого голосування під наглядом представників НКВС.

Знищити найзаможнішу і найнезалежнішу верству селянства, яка чинила найбільший опір колективізації.

Стимулювати селян до вступу в колгоспи шляхом демонстрації економічної неефективності приватних господарств.

Передати майно заможних селян у власність незаможників для створення соціальної опори на селі.

Створити нові державні підприємства (радгоспи) на базі конфіскованих куркульських господарств.

Протест проти русифікації української мови та обов'язкового вивчення російської мови в школах.

Заклик до політичного відокремлення України від СРСР.

Вимогу перенести столицю УСРР з Харкова до Києва, щоб бути далі від Москви.

Орієнтацію української культури на західноєвропейські зразки замість копіювання російських.

Використання ринкових механізмів для стимулювання виробництва.

Існування стабільної, забезпеченої золотом грошової одиниці (червінця).

Дозвіл на оренду землі та використання найманої праці в сільському господарстві.

Застосування адміністративно-командних методів управління та відсутність приватної торгівлі.

коренізація

індустріалізація

колективізація

ліквідація неписьменності

Зростання політичної активності української інтелігенції.

Посилення організованого опору радянській владі зі сторони селянства.

Остаточне зламання опору колективізації.

Утвердження колгоспної системи.

Глибока соціально-демографічна катастрофа.

Відмова влади від політики колективізації та повернення до індивідуальних господарств.

Надання значної продовольчої допомоги з боку організації АРА та місії Нансени.

Прикордонні західні райони для зміцнення обороноздатності країни.

Південні портові міста для розвитку зовнішньої торгівлі.

Донбас і Придніпров'я, де вже існувала промислова база з дореволюційних часів.

Густонаселене Правобережжя для рівномірного розвитку республіки.

Коренізації.

НЕПу.

Велекого терору.

Впровадження адміністративно-командної системи господарювання.

Керівник УАПЦ Василь Липківський у 1930 році публічно засудив колективізацію, що стало причиною її розгрому.

У 1921 році владі були потрібні кошти, які вона отримувала від УАПЦ, а у 1930 році церква відмовилася фінансувати індустріалізацію.

Для розколу та послаблення православної церкви, а коли УАПЦ стала занадто впливовою та національно свідомою, її знищили як небезпечну.

Спочатку УАПЦ була лояльною до влади, але потім перейшла на антирадянські позиції.

Розгортання НЕПу

Початок маштабної колективізація

Заморозки, які знищили посіви озимої пшениці

Розгортання діяльності комнезамів

1921 - 1923

1928 -1929

1932 - 1933

1937 - 1938

Ліквідація неписьменності

Українізація

Голодомор

Входження України до складу СРСР

Директива про запобігання масовому виїзду селян з УСРР.

Декрет про запровадження внутрішніх паспортів для населення міст.

Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

Постанова «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву».

1921 - 1923

1928 - 1929

1932 - 1933

1937 - 1938

Форсований розвиток важкої промисловості за рахунок ресурсів, викачаних із сільського господарства.

Поєднання директивного планування з ринковими механізмами та госпрозрахунком.

Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств з капіталістичними країнами.

Пріоритетний розвиток галузей групи «Б» (виробництво товарів народного споживання).

У проведенні кампанії з ліквідації неписьменності народу та одночасному знищенні інтелектуальної еліти України.

У закритті всіх театрів і музеїв та одночасному розвитку українського кінематографу.

У фінансуванні українських шкіл за кордоном при одночасному закритті їх в УРСР та переході на російську мову.

У повній забороні російської мови в УРСР під час українізації та друку книжок виключно російською мовою.

«Спілка визволення України» (СВУ)

«Троцькістсько-зінов'євський блок»

«Український національний центр» (УНЦ)

«Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ)

Імперська політика повністю забороняла українську мову, а радянська лише обмежувала її вживання.

Радянська русифікація, на відміну від імперської, охопила всі території та верстви населення, включаючи селянство, і здійснювалася державним апаратом.

Царська русифікація підтримувалася церквою, а радянська, навпаки, проводилася в умовах боротьби з релігією.

Імперська русифікація була значно інтенсивнішою та охоплювала всі сфери життя.