ТЕМА : УКРАЇНСЬКЕ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО: ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ
Мета уроку
Навчальна:
ознайомити учнів з історією розвитку українського декоративно-ужиткового мистецтва від найдавніших часів до сучасності; сформувати уявлення про його основні види (вишивку, кераміку, ткацтво, різьблення по дереву, писанкарство, петриківський розпис, лозоплетіння); розкрити значення народних традицій у збереженні культурної спадщини України; навчити розпізнавати характерні особливості виробів декоративно-ужиткового мистецтва.
Розвивальна:
розвивати художньо-естетичний смак, творчу уяву, спостережливість, уміння аналізувати твори народного мистецтва, порівнювати давні й сучасні вироби, висловлювати власні судження про їхню художню цінність.
Виховна:
виховувати повагу до українських народних традицій, шанобливе ставлення до праці народних майстрів, почуття національної гордості за культурну спадщину України, бажання зберігати й примножувати народні мистецькі традиції.
Очікувані результати навчання
Після уроку учні зможуть:
пояснювати поняття «декоративно-ужиткове мистецтво»;
називати основні види українського декоративно-ужиткового мистецтва;
характеризувати їхні особливості та призначення;
розпізнавати вироби різних народних промислів;
пояснювати роль декоративно-ужиткового мистецтва у житті українського народу;
створювати власний декоративний виріб або ескіз, використовуючи елементи українського народного орнаменту.
Ключові компетентності
Культурна компетентність – усвідомлення цінності української культурної спадщини.
Громадянська та соціальна компетентності – повага до традицій свого народу.
Інноваційність – застосування творчих ідей під час виконання практичної роботи.
Уміння навчатися впродовж життя – розвиток інтересу до народного мистецтва та самостійного пізнання його особливостей.
Спілкування державною мовою – уміння висловлювати власні думки та брати участь в обговоренні мистецьких творів.
Матеріали та технологія: Основними матеріалами для створення тканин були лляне волокно, коноплі та овеча вовна. Процес виготовлення був надзвичайно трудомістким і включав прядіння ниток, їх фарбування натуральними барвниками рослинного та тваринного походження, а також безпосередньо ткання на верстатах різних конструкцій.
Художні особливості: Найвищої майстерності ткачі досягали у виготовленні візерункових тканин. Провідними техніками були класичний ручний перебір, ремізно-підніжкове та килимове закладне ткання. Орнаменти були геометричними або рослинними, а кольорові рішення — злагодженими та позбавленими строкатості.
Критерії оцінювання
9–10 правильних відповідей — високий рівень.
7–8 правильних відповідей — достатній рівень.
5–6 правильних відповідей — середній рівень.
Менше 5 правильних відповідей — початковий рівень.
Такий тест перевіряє не лише знання основних видів декоративно-ужиткового мистецтва, а й розуміння його значення для збереження культурної спадщини України та стимулює творче мислення учнів.
Вивчення нового матеріалу
КИЛИМАРСТВО ЯК ГАЛУЗЬ РУЧНОГО ТКАЦТВА
Роль у побуті: Килимарство виділяється як давня галузь ручного ткацтва, вироби якої вражають своєю функціональністю та декоративним оздобленням. Відомі центри килимарства включають Полтавщину, Київщину, Чернігівщину, Поділля та Волинь.
Регіональні особливості:
На Правобережжі та Галичині в орнаментиці килимів переважають геометричні мотиви [джерело 1, ілюстрації].
Для Лівобережжя (Київщина, Полтавщина) характерні розкішні рослинні візерунки та квіткові композиції.
Західне Поділля та Карпатський регіон відомі своїми геометричними мотивами надзвичайної складності.
Сучасний стан: Сьогодні традиції народного килимарства продовжуються у творчості професійних художників. Яскравим прикладом є сучасні гобелени Ольги Пілюгіної, які експонуються на численних виставках та зберігаються в музейних колекціях.
Взаємозв'язок з іншими видами мистецтва
Ткацтво та килимарство тісно переплітаються з іншими галузями народного мистецтва. Наприклад, ткане полотно ставало основою для української вишиванки, де вишиті візерунки доповнювали структуру тканини, створюючи унікальний національний стрій. Крім того, техніка плетіння деяких виробів із рогози (наприклад, рогожок на верстатах) була аналогічною до полотняного ткання, що демонструє взаємовплив різних технологічних видів мистецтва.
Значення у музейному контексті
Колекції ткацтва та килимарства є важливою складовою фондів Національного музею декоративного мистецтва України. Експозиція музею демонструє як стародавні ткані рушники та килими XVIII–XIX століть, так і сучасні твори майстрів XX–XXI століть, що підкреслює безперервність розвитку цієї мистецької традиції