Українська мова ДПА 4 клас

Прочитай уважно текст

ЗА ЩО МЕНЕ ЛОПУХОМ ПРОДРАЖНИЛИ

Якось мама принесла додому з магазину два величезні кавуни. Один одразу ж розрізала. А другий сховала в комору й побігла на роботу.

Я дивився на кавуна й дивувався: «Як він може вирости отакий великий? Це не лимон, вирощений Андрійком у горнятку».

І тут у мене промайнула думка: «А що, коли прив’язати його хвостиком до якоїсь рослини в садку і сказати, що сам виростив?..»

Я взяв велетня в сітку і вибіг у садок. «Потім я зірву його просто при всіх і занесу в комору, — думав я. — Там покладу на місце, щоб мати і не знала».

Але де ж він росте? Я хотів було прив’язати кавун на якомусь дереві. Але побоявся, щоб хвостик не перервався і він не розбився. Біля тину я побачив якийсь кущ з великим зеленим листям. «Оце саме те, що потрібно, — сказав я сам до себе. — Якщо кавун великий, то й листя в нього має бути великим».

Я обережно поклав кавун на траву біля стежки. Дістав з кишені зелену ниточку і прив’язав хвостик до стебла. Виглядало, ніби й справді кавун тут давно ріс. Зверху присипав землею, щоб замаскувати ниточку, прикрив листком. Задоволений побіг до школи.

Біля турніка я зустрів хлопців з нашого класу. Вони обступили Андрійка і слухали, як він вирощує перець.

— Дрібниці все це, — перебив я Андрійка, — краще ходімо, побачите, якого я кавуна виростив.

— А ти не обманюєш? — уточнив Андрійко.

— А нам можна подивитися? — запитала Оленка.

— Звичайно, можна, — сказав я. — Там таке кавунище виросло!

Через хвилину ми вже були в садку.

— Ой, який великий! — скрикнула Оленка.

Спершу хлопці мені не повірили. Крутили кавун туди-сюди. Але коли побачили, що кавун міцно тримається за стебло, — відразу переконалися, що кавун справді виріс. Я розказував, як вирощував його із зернятка. Аж тут з’явилася старшокласниця Галя.

— Подивися, якого кавуна Яшко виростив!

Галя підійшла до кавуна, нахилилася та й сказала:

— Хіба ж на лопухах кавуни ростуть?

Вона відірвала стебло і показала всім, як він був прикріплений. Усі глянули і залилися сміхом. І з тих пір мене всі прозивають Лопухом.

За Панасом Висіканом, 330 слів