УКРАЇНСЬКА МОВА. ЧИТАННЯ. 4 клас Частина 8. Інтегрована діагностувальна робота 6.Читання мовчки. Власне висловлювання

I. Прочитай уважно текст.

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

1. Познач жанр прочитаного твору:

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

З ким мишка Рікі жила в темному гаражі?

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

Куди спершу мишка Рікі потрапила в пошуках їжі?

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

Що мишка Рікі зрозуміла, коли її прогнала пекарка?

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

Як працювала вся мишача сім’я на паперовій фабриці?

Працьовита мишка Рікі

Маленька мишка Рікі жила з матір’ю і сестричками в тем-

ному гаражі старого щура. Мишкам часто доводилося голо-

дувати.

Одного разу, коли мати, знесилена довгими розшуками

поживи, знову нічого не принесла на сніданок, Рікі тихцем

вибігла з гніздечка й виглянула на світ Божий. Усе кру-

гом було дуже цікаве, але яке ж страшне! Сіренька шубка

на мишці трусилася, лапки тремтіли, але дошкульний голод

примушував іти в пошуках чогось їстівного.

Від пекарні через дорогу доносилися милі пахощі свіжого

хліба. Рікі зупинилася перед пекаркою і запищала:

— Хочу їсти!

— От таке! Їсти хочеш, — забурмотіла сердито пекарка. —

А заробити не ласка?

Вона вхопила мітлу й прогнала маленьку мишку.

Голодна Рікі побігла далі. Ось крамниця з дитячими

забавками. У ній повно коників, м’ячиків, ляльок і всякої

всячини. Мишка спинилася перед вітриною і промовила то-

неньким голосочком:

— Заробити хочу!

Власник крамниці приязно всміхнувся:

— Це гарно, що ти хочеш працювати на прожиток,

а не дарма просити хліба, а то й красти. Ти бачиш, моя

крамниця тепер зачинена, ніякої роботи для тебе немає.

Спробуй краще звернутися на паперову фабрику.

Рікі побігла до власника фабрики й знову повторила своє:

— Заробити хочу!

Високий худий пан в окулярах відізвався ласкавим го-

лосом:

— Заробітків тепер і в мене немає, бо зіпсувалася ма-

шина, що діркує зошити. Робітники пішли додому, уся робо-

та стоїть. Зайди згодом, може, відремонтуємо машину, тоді

й заробити зможеш.

Рікі подумала хвилину, а далі сказала:

— Діркувати папір — моя спеціальність! Мій дід і прадід

діркували папір. Моя родина впорається із цією роботою.

Дайте лише зошит, я покажу, яка з мене робітниця.

За хвилину Рікі вже сиділа за столом і гострими зуби-

ками діркувала зошити. Вона робила це так вправно, так

швидко й рівненько, що власник фабрики дивувався.

Того вечора він нагородив Рікі доброю платнею.

Другого дня вранці за фабричним столом сиділа вся ми-

шача сім’я. Мишки працювали пильно й чесно та підготува-

ли стільки зошитів, що вистачить для дітей у всіх школах.

І заробили багато грошей.

Згодом вони зажили в гарній власній хатці.

За Іванною Савицькою

Віднови послідовність подій у тексті, поставивши цифри в клітинки.