Українська мова 9 кл (Сімейна форма) 2 семестр

Однорідна підрядність

Неоднорідна (паралельна) підрядність

Послідовна підрядність

Безсполучниковий зв'язок

Якби я мав крила, я б полетів туди, де сонце зустрічає землю.

Коли закінчиться дощ і визирне сонце, ми підемо в ліс.

Учитель сказав, що, якщо ми виконаємо завдання, нас чекає нагорода.

Хмари, що з'явилися потім, було послано для того, щоб підкреслити бліду синяву неба.

Вона знала, що коли настане весна, все навколо зацвіте.

Я люблю, коли вночі йде дощ і коли вітер стукає у вікно.

Поки я йшов, я думав, що це найпрекрасніший день, який я коли-небудь бачив.

Коли людина здобуває знання, вона розуміє, що світ дуже складний і що вчитися треба все життя.

2

3

4

5

Пригріло сонечко, обсохла земля і потягло орача в поле.

Вітер віє на долину, колише билину, листи пише та на Україну.

За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори.

Світило сонце, парувала земля.

Сонце зайшло гори потемніли.

Я знаю мова мамина свята.

Мені здається твої очі сяють.

Посієш вчасно збереш рясно.

Минуло кілька днів поїзд наближався до Києва.

Налякані коні зупинилися шлях був перекритий.

Пахнуть сонцем дині спілі, кавуни ще гріють боки.

Ловив рибку, потім смажив її.

хоч у різних світах.

якого б кольору воно не було.

якого б кольору воно не було.

хоч у різних світакожен має шанс на щастя.

кожен має шанс на щастя.

даруючи красу.

люди милуються красою.

і несе тепло, радість, енергію.

хоч сонце не дарує свої промені.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами,
земля вже ними була встелена, що й ніде ступити.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Пройшло немало років як погас вогонь війни і вичахли гармати.

Достигла нива колосиста і зріють яблука в саду.

І грушок не хочу і на дерево не полізу.

Навесні коли з високих гір сходить сніг і наповнює своїм холодом ріки у карпатських лісах з'являється Чугайстер.

…намагаючись викупати в ній своє гілля.

…і заспівали цвіркуни в соковитій траві.

…ранкове сонце визирнуло з-за хмари.

…аби побачити там своє відображення.

Де недавно були піски, наливаються соком плоди, і хвилюються лани золотої пшениці .

Пройду босоніж по землі, як лиш на світ благословиться, пливуть хмариночки малі, а я не можу надивиться .

Роса іще не зайнялася синьо, світанок іще кублиться в імлі, а небо напинає парусину, пришпилену до обрію землі .

Коли почалася гроза, гра припинилася і діти кинулися бігти додому .

Коли розцвітав ранок, хатина була мовби в раю: пахло росяним медом, акації схиляли свої пахучі дзвони .

Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка .

Гори готувалися до сну, і тільки вітер, який увесь день відпочивав, напевне, вирішив саме цього вечора прогулятися разом із нами .

Якщо буде у мене свій сад, посаджу в ньому наші дерева, хай липнево-п’янкий аромат увіллється в запах травневий .

Розвидняється світять каштани усміхається обрій з-під брів.

Вечірня хмарина розтанувши в небі спочиває упала зоря за крутий небосхил.

Знову закипіло синє море вздовж байдака знову походжає пан отаман та на хвилю мовчки поглядає.

Здригнувся дуб збудилася зі сну осика трепетлива.