Тире в безсполучниковому складному реченні

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята

Не кожному щастя в руки йде - від багатьох воно втікає.

Вночі несподівано задув північний вітер - небо скоро затяглося хмарами

Й бачиться - Дніпро спесивий спину гне задля човнів

Немає щастя вічного - немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Прийшов ранок проснулись дороги.

Багато грому мало дощу.

Порозтають тії білії сніги покриються травицею всі луги розів ‘ється калинонька і садок…

Людям не те що позакладало вуха людям позакладало душі.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Вони не згинули вони живуть і нині

Кажуть вогонь печі дає дзвінкість вогонь душі дає красу.

Дві години копають крешуть каміння потім роблять короткий перепочинок.

Не навчив батько не навчить і дядько

Вітер війнув листя з клена жовте жовто-золоте полетіло.

Гроза буде хмара аж на землю лягає.

Малі озера блискають незлісно колише хмара втомлені громи

Дощ упав на жито будем краще жити

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце

Волосся вигоріло ходив без шапки довго

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Я знаю мова мамина свята.

Зрубав дерево посади два.

Світило сонце парувала земля.

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди.

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри і вітерці

Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер

Усе іде усе минає над берегами вічної ріки.

Пароплав обганяє плоти високі хвилі налітають на них

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Зрубав дерево посади два.

Весна іде красу несе

Сонце зовсім сіло вечірня зоря погасла

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

щоб збагнути всю його красу.

щоб осмислити всю його суть.

треба життя зрозуміть.

на рідній батьківській землі.