Тире в безсполучниковому складному реченні

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Дощ упав на жито будем краще жити.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова.

Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка.

Сій вчасно вродить рясно.

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба.

Вона подивилась на сина і не пізнала його перед нею стояла сувора і без кінця далека їй людина.

Поглянь у себе море там вирує міниться і грає.

Мало прожити життя треба життя зрозуміти.

Мені снилось я мельник в старому млині.

Я додам вам раду щиру і при щасті майте міру.

І тільки верби знатимуть старі киян хрестили в ній а не в Дніпрі.

Доглядатимеш сад матимеш плоди.

Дивіться хмари вже в огні.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

тире

двокрапка

кома

крапка з комою

Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

Роздивися тверезо по світу — нас нова обнімає доба (В. Симоненко).

Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка).

На подвір’ї Сашко пригнувся під вікнами знову, прокрався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки.

Обернувся я на хати нема в мене хати. (Т. Шевченко)

Добра не жди, не жди сподіваної волі вона заснула... (Т. Шевченко)

Гнат помітив у веселих жінчиних очах бриніла сльоза. (К. Гордієнко)

Коси знов сичали в траві косарі бовтались у болоті слали покоси. (К. Гордієнко)

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

[ ], [ ]. Одночасність

[ ] – [ наслідок ]

[ ] – [ ]. Протиставлення

[ ] – [ ]. Швидка зміна подій

Продержало з тиждень морозом – земля вклякла як кістка (Марко Вовчок).

Назвався грибом – лізь у кошик (Нар. творчість).

Вітер в гаї не гуляє – вночі спочиває (Т. Шевченко).

Відчинила двері — вітер як дмухне, аж засвистів (Марко Вовчок).