Тире між підметом і присудком

А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів.

Я нерозлучний з рідною землею, моя любов найвища і земна.

Дуби в сріблом гаптованих каптанах подібні до вельмож.

Ми чисті перед совістю, нащадками й планетами

Вік вікувати не в гостях побувати.

Без діла жити тільки небо коптити.

Найкращий шлях передбачити майбутнє це створити його.

Молоді деревця поламані й навіки ушкоджені.

Праця найкращі ліки.

Поезія це свято, як любов.

Мислити значить пломеніти!

Любов це насамперед відповідальність, а потім уже насолода та радість.

Моя мати наївність, тиха жура і добрість безмежна.

Ви, напевно — наша нова учениця?

Боротьба за демократичне суспільство — ось сенс життя.

Чому свята такі гамірні, а горе таке безмовне?

Ти мій жорстокий лиходій, мій дикий поклик цілоденний.

Поведінка дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

Дурний язик голові не приятель.

Я звичайний чоловік.

Небо як склепіння матове.

Місто маленьке обивательське.

Бук як відомо міцне дерево.

Вірний приятель тонайбільший скарб.

Гріш ціна пустим словам.

Сонце низько вечір близько додому далеко.

Два чоботи пара.

Вік звікувати не пальцем перекивати.

Слово не стріла а глибше ранить.

Почуття міри це якість митця.

Зимове сонце як вдовине серце.

Я Мавка лісова.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана.

Ти наше диво калинове...

Я він і є бо кажу правду.