Цитатний диктант. І. Нечуй - Левицький. " Микола Джеря".

Про кого з героїв цей опис? «Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивався, наче гадюка, кругом тонкого стану»

Чий це портрет у молодості? «Кругле лице, тонкий рівний

ніс, чорні брови та чорні товсті дві коси на голові».

Кого тут описано? «На ній була спідниця з темної пістрі та сорочка з

товстого полотна; у неї голова була заверчена наміткою. Намітка світилася, і через неї було видно високий очіпок із червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі. Жовті старі чоботи були почернені по самі кісточки й тільки халяви ще жовтіли. Чорні брови здалека дуже виразно чорніли під білим пружком намітки”.

Про кого йдеться у цих рядках?

«Високий, тонкий, із сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем і смутними очима. Тяжка праця дуже рано зігнула його стан. Глибокі зморшки на щоках, на лобі, поморщена темна потилиця від гарячого сонця, грубі руки — усе це ніби казало, що йому важко жилося на світі. На його пальцях, навіть на долонях, шкіра так поморщилася та порепалася, ніби потріскалася на жару. На лівій руці всі пальці трусилися безперестану навіть тоді, як він спав. Скільки він вижав, перемолотив і перевіяв тими руками хліба на панщині за свій довгий вік!”

Про кого йдеться?

“Я родом із присілка Скряпчинців. Моя мати вмерла й покинула мене маленькою. Я не пам’ятаю своєї матері: але як почну думати та згадувати, то мені здається, що моя мати була висока й чорнява, гарна з лиця, краща від усіх молодиць, скільки я бачила їх на світі, у доброму намисті, у червоній із торочками хустці на голові та жовтих сап’янцях. І тепер, де вгляджу високу чорняву молодицю в червоній хустці та жовтих чоботях, то мені здається, ніби я побачила рідну матір. Як була я малою, то мені не раз снилося, що мати чеше мені коси, уплітає червоні кісники, убирає мене в квітки та стрічки, голубить і жалує мене. Мій батько жив недовго й покинув мене сиротою. Мене взяв до себе дядько".

“Кому належать слова? «Чому ви не йдете на лан, сякі-такі?

Хто і до кого сказав такі слова? «Як ти не скажеш, то я сама

не признаюся, хоч би мене батько замордував і вбив. Для мене немає і не буде ніякої перешкоди, щоб одвідати тебе й нагодувати”.

До кого сказав такі слова Микола? «Не впізнаєш батька, бо зроду його не бачила!”

Хто це був? «Через двадцять років у Вербівку повернувся сивий, згорблений старий...»

Що Микола шукав? «Джеря мовчки вийшов із хати, перейшов двір, пішов у садок, а далі пішов на город, на леваду понад річкою. Високо й густо розрісся вишник, що він насадив, неначе зелене гніздо; через нього навіть не промикувався промінь сонця. Верби коло тину стали дуплинасті й узялися порохнею. Микола шукав очима ...”.

Хто сказав такі слова і до кого?

«Яке там добро! Бідували та

побивалися з матір’ю до останнього часу, може, мати й тепер були б живі. Сідайте, будьте ласкаві!»

«Свобода дісталася Миколі занадто пізно і занадто великою ціною» .Чим заплатив Микола за свою волю?