Тренувальні вправи 2

Тихо-мирно спала зграя лебедина, і даремно лебідь звав, будив її.

Ти з’явилась мені – і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

Коли з дерев, сумно кружляючи, падало жовтогаряче листя, повернувся додому Оксен.

Стоять жоржини мокрі-мокрі, сплять діамантові жуки, під грушею у дикій моркві до ранку ходять їжаки.

Мільярди перлин мерехтіли на всьому, випромінюючи маленькі сонця, розсипаючи спектри на лапатім листі дубів і ліщини.

Махнула осінь у ліси – вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими барвами.

Відчути в окопі живу душу біля себе - це справжнє щастя.

Поруч із осикою – молодий кучерявий дуб.

Сніжинка до сніжинки лягає – і весь цей килим навкруги наче витканий із білої безголосої музики.

Кожна лілея нібито має свого ельфа – маленьку казкову істоту.

У печі палахкотіло полум’я, стрибаючи по ситих соснових трісочках.

У просвітах між деревами видно було неосяжні зелені луки, синю стрічку Дніпра й гори в тумані.

Жовтобрюх, рябий жирний вуж, піднявся над травою, покрутив плескатою головою й роззявив пащу.

У степу мріють могили, прадавні, давні й теперішні.

Попереду нічого не було видно, окрім темної стіни лісу та зоряного неба.

З поля котився рвучкий вихор, крутив у своєму зловіщому стовпі пилюку.

Над потічком замріявся старенький млин, дзвенить срібними краплями вода поміж лопатями колеса.

Лелеки, знявшись у небо, тривожно клекотіли й кружляли над хутором.

Трохи оддалік виднілися човни, прив’язані біля густого верболозу.

По річці побігли дрібненькі брижі, а на лузі ніжно зашелестіла яскраво-зелена трава.

Ясен віти простягає, щоб обняти срібну хвилю.

Не чути дзвінких, чарівних пісень пташок, бо найкращі співуни наші подалися за море.

А злива так само почала відходити, як і надійшла.

Коли стало дуже темно, з середини квітки вдарив тонкий промінь світла й осяяв шлях попереду.

Там, де рідні кожна стеблина й стежина, бродять думи й пісні мої.

прийменник

займенник

сполучник

частка

прислівник

Батько вчив синів із раннього дитинства любити землю.

Командир віддав наказ вирушати в похід опівночі.

Найвище уміння – почати з нового аркуша життя.

Інші хай їдуть у чужі краї здобувати собі долю.

Вірити в казку – щасливому бути.

стріляний горобець

куди вода несе

прибитий на цвіту

викинути за борт

у поті чола