Тренувальні тести. 9 клас."Пряма мова. Заміна прямої мови непрямою"

Софія Петрівна благала Аркадія щоби він заспокоївся.

Спи, моя дитино, золота, спи, моя тривого кароока.

Синиця славу розпустила що хоче море запалить.

Христе, тікаймо твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

"Розумна річ!" - всі зачали гукать, послухали лисичку і щуку кинули у річку.

"Батьку, - мовила тихо: - ви так гарно співали"

Написав пальцем великими літерами - " Судив і присуд виконав я - Григорій Многогрішний..."

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - " Візьміть мене, женчики, до господаря в стодолу"

Що ж не дає мені промовить просто Так, доле, ти міцніша, я корюся.

Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю?

Боже, яка краса! обізвалась тіточка Олена.

Коли дивлюсь туди, іноді стає сумно чомусь говорила Катерина.

Чого зажурився, мій любий козаче питає дівчина вродлива.

То ти , братчику, будеш вівчар зацікавився Іван.

Мати через пліт запитала сина куди він зібрався.

Ягнятко каже На світі я ще й году не прожив.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

“Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: “Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

Почувши, як Олесь бідкається через складне домашнє завдання, Оксана підбадьорливо сказала: «Не переймайся так, насправді все тут доволі просто».

«А я сама вигадую щасливі прикмети: почула музику, зустріла когось у яскравому одязі – трапиться щось хороше!», – ділилася позитивом Уляна.

«Рухатися завжди треба туди, куди хочеш, а не туди, куди начебто йдуть усі», – любив цитувати свого наставника Орест.

«Або ти не можеш нічóго змінити – і тоді хвилюватися немає сенсу, або можеш – і тоді перейматися нíчого, – сказав мудрець і пояснив: – Не марнуй сил на сумніви».

«Вихід зі складної ситуації там, де й вхід, – жартує Мирослава. – Чомусь песимісти цього не розуміють».