Тестування "Складні речення. Складносурядне речення"

сполучникові, безсполучникові

односкладні, двоскладні

поширені, непоширені

ускладнені, неускладнені

сполучниковими

безсполучниковими

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

Честь людини полягає в тому, щоб у задоволенні своїх потреб вона залежала тільки від свого працелюбства й свого розуму.

Порожні кишені ніколи не завадять вам стати тими, ким ви хотіли б бути, і завадити цьому можуть лише порожні голови й порожні серця.

Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові − він все те наймає.

складносурядним

складнопідрядним

реченням з різними видами зв’язку

складнопідрядним

складносурядним

реченням з різними видами зв’язку

Скарб − не друг, зате друг − скарб.

Сонько лежить, а життя біжить.

Після грози сяє сонце, а після нещастя приходить щастя.

З’їсться не одна хлібина, доки пізнає людина людину.

Місто буде чисте, коли кожен підмете в себе під дверима.

Легка будь-яка робота, якщо маєш до неї охоту.

Не нарікай без кінця на долю, бо ніхто тобі не співчуватиме.

Складно уявити цей стиль у повсякденні, але модники мають його спробувати.

Незабаром двері були вже відчинені навстіж, і бійці, поваливши в будинок, разом обійшли, обнишпорили його весь.

Мої літа давно вже на схилі, а я знову пориваюсь до зірок.

То пронесеться над болотами чайка, то промайне швидкий баркас.

Два вершники натягли повідки, й коні пішли по траві.

Перед образами горіла лампа і коливались голуби та писанки на нитках, прикріплених воском до стіни.

Він би робив, та руки болять

Лиш визрів ранок, а вже зріс вечір.

Богатирське серце землі, ти даєш непереможне життя, і я п’ю його з прозорих джерел, з воркітливих лісових струмків.

То заблищить самотня зірка, то сріблястим сяйвом вкриються контури сизуватої хмари.

Не було ні хомута, ні оглобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.

Звідусіль їхали і йшли на ярмарок люди, а дівчата всю дорогу притрушували сміхом.

М’яка, тепла курява кущами виросте з – під ніг, а над головою ледь – ледь ворушиться вже прихоплене холодними світанками і ядерними росами листя

Або рибку з’їсти, або на дно сісти.

Сонечко вже сховалося за гай, але через гущавину листя визирало жовтогаряче проміння його.

Насунула сивая хмара - і сніг наче з торби посипав.

Ані птиця не пурхнула ані вітер не віяв.

Насунула сивая хмара і сніг наче з торби посипав.

Сонечко вже сховалося за гай але через гущавину листя визирало жовтогаряче проміння його.

Старенька жінка вносила соломки і, вся залита сяйвом золотим, чогось палила у печі іконки, поцілувавши кожну перед тим.

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

То наближаючись, то віддаляючись, але не стихаючи зовсім, гуркотіло і гуркотіло два трактори в полі.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.

Запрягайте коні в шори коні воронії та й поїдем доганяти літа молодії,

Темне небо лежало і хмара ходила навкісна та шуміли тополі.

Була я щаслива та терном поросла моя дорога до того щастя.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно,

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні,

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

коли ми повернулися з екскурсії.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

штиль радував матерів із дітьми.

Ця розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання

Несподіваний ривок і ми відриваємося від землі

Сонечко зайшло та надворі почало вже темніти

Або не сокіл я або спалила мені неволя крила

Я усміхнусь і все навкруг сміється

Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді

Заснули доли і полонина в тиші спить

То шумів зелений лист то в вінку мінився злотом ряст весняний,

Між очеретів пасе ріка тумани-вівці і синій лід мов синій кит у січні їй лише насниться.

Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава