Тестовий контроль до теми "Безсполучникове складне речення. Складне речення з різними видами зв'язку"

Ніч стояла над землею ясна, прозора, в небі плив місяць у райдужній світляній оболоні, на підлозі лежали темні тіні віконних рам, і квітка в горщику здавалася зовсім чорною на тлі заледенілих шибок.

Літові далеко до дощу, перевито золото туманом, ще далеко – здрастуй – не пущу! – і вікно виглядується тьмяно.

Цвіт бузковий лащиться до вікон, на подвір’ї пахне рута-м’ята, мабуть, буде кликати довіку мандрівниче серце рідна хата.

Вгорі чисте, по-весняному лунке, небо; крикне ворон, і бринить його крик довго-довго, і не в силах загасити його степова безвість.

Розбуджена свіжим весняним повітрям, гіркуватим присмаком свіжо-зеленої землі, невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ; і вона робиться добрішою...

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.