Тестові запитання до тексту:
«МОВА» ТВАРИН
Де б не жили тварини, вони завжди спілкуються між собою. У сім’ї, у зграї, у стаді тварини постійно дають знати одна одній про себе, про наближення ворогів, про їжу. Спілкування у тварин здійснюється за допомогою багатьох засобів. Зараз прийнято говорити, що в тварин є мова звуків, жестів, поз, хімічна мова запахів.
Нас цікавить передовсім звукова «мова» «братів наших менших». Відомо, що тварини передають різноманітні сигнали, часом не бачачи одна одну, на далекі відстані. Якщо говорити про звуки тварин, то їх можна поділити на голосові й неголосові. Типовий приклад неголосових звуків — стукання дзьобом у лелек. Зайці в разі небезпеки сильно тупають задніми ногами
об землю. Бобер передає сигнали сильним ударом хвоста по воді.
Більшість звірів і птахів передають інформацію за допомогою сигналів голосових. Звуками тварини збирають зграю, сповіщають про корм, скликають дітей, відстрашують ворогів, кличуть особин протилежної статі, виражають неспокій, переляк, лють, задоволення.
Проте слід враховувати, що «мова» тварин зовсім не схожа на мову людей. Примітивні звуки, що їх подають тварини, є не що інше, як природжені голосові інстинкти. Навіть птахи, що говорять,— папуги, шпаки, сороки, граки — вимовляють і повторюють завчені слова, не розуміючи їх значення.
У людини ж звукова мова є наслідком здатності до мислення за допомогою слів. Завдяки такій здатності люди свідомо розмовляють про найрізноманітніші і найскладніші предмети й явища. А тварини тільки перегукуються. Шпака чи папугу можна навчити вимовляти слово «атом», та хіба вони можуть зрозуміти, що це таке?
Щоправда, нерідко папуги та інші птахи, що говорять, вимовляють завчені слова й цілі фрази до ладу. Це пояснюється їхньою здатністю до утворення в них зав’язків між звукамисловами з певними діями (наприклад, з приходом і виходом людей, годуванням тощо). При вмілому, заздалегідь продуманому і спрямованому вихованні папугу можна навчити правильно добирати слова й цілі фрази відповідно до обставин.
Безумовно, «мову» тварин ніяк не можна поставити в один ряд із людською мовою, яка є результатом складної психічної діяльності.
за В. Сабунаєвим