Тест за повістю "Диваки і зануди"

Працюватиме над одним зі своїх малюнків для газети чи журналу

Зіб'є вершки і змастить ними торт, уткнувши бенгальські вогні

Часто дзюритиме біля вхідних дверей

Сумні очі; осудливий погляд; капосна дитина;

Вершково-біла м'яка шерсть, мов біла хмара; пил кружляв довкола неї, як кружляє сибірська хурделиця в тундрі; стояла скульптура, схожа на запечену курку; клас витріщився на Симону так, ніби до них завітало опудало птаха

Гуляють протяги; годинники стояли, висіли, дзвеніли і цокали; свердлили поглядами

високий чоловік вісімдесяти років, лисий, як бубон, з великими сріблястими вусами, що обвисали донизу. Його трохи розкосі очі дивилися на нас блакитним, жвавим блиском, і він радісно пирхав крізь жмут волосся в ніздрях. У нього був надзвичайний вигляд.

Вона була одягнена в плямовиту, мов шкіра пантери, сукню з дуже відкритими грудьми й ногами. До того ж на ній були червоні, як пожежне авто, черевики, чорні панчохи в сіточку й чудернацькі сонцезахисні окуляри, дужки яких густо обліплювали блискучі камінчики.

худе, як тріска, високе жалюгідне дівчисько в латаних джинсах, кросівках і в смугастій футболці, в очах якої під короткою гривкою горіла злість.

Вона була ще не літня жінка, пухкенька і приємна з вигляду. У своїй красивій кремовій сукні вона здавалася не жінкою, а вершковим тістечком. А її усміхнені губи червоніли, як полуниці

довгоногий хлопець із русявим кошлатим чубом, блакитними очима і ластовинням по всьому обличчі, хоч весна давно минула

— Сідайте. Ось тут. Чудово. Поставте лікоть на стіл і візьміть у рота мундштук. Супер. Та у вас шикарний вигляд!

— Ну от. До нас прийшов новий хлопчик. Ласкаво просимо до класу, Симоне Кроль. Сподіваюся, тобі з нами буде добре — і зі мною, і з друзями.

— Твоїй матері, голубонько, замовили намалювати для журналу радощі життя. І тепер ось вона не тямиться від гніву, бо не знає, що то таке і з чим його їдять. Такого злісного ілюстратора ще світ не бачив.

— Це маленький боксер. Я купив його у співробітника. Знаю, як ти засмучена тим, що сталося з Кільроєм… І я подумав, що, мабуть, усі сподівання марні. А тут до мене дійшли чутки, що собака співробітника навела цуценят, і я подумав, що коли Кільрой зник, то… Ну, що цей малий пустун тебе трохи втішить.

Коли хтось і скомпонував увесь цей чарівний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, звісно, це -

Квапливо утворив на небесах рай

Від нудьги щоб розважитись, створив гамірних бісенят, які влаштовують розгардіяш, і творять несусвітні дурниці, ...

Напередодні уродин Симона спекла торт, бо мама забула про день народження дитини, готуючись до переїзду. Родина не забрала собаку Кільроя у нове помешкання, тому дівчина, мама і її коханець Інґве намагаються знайти Кільроя, але марно

Симона йде в нову школу, де її записують як хлопця Симона. До матері і дитини повернувся дідусь, який утік з лікарні.

Однокласниця Катті закохується в Симона, а оповідачка дружить з Ісаком. Симона з насолодою грає роль хлопця: підстригає волосся, купує хлопчачий одяг... Симона ділиться своїми секретати з дідусем як найближчою людиною. У Катті - вечірка. Ісак і Симон змагаються з плавання. Дівчина могла потонути. Симона та Ісака рятують хлопці. Ісак і Симон - самі у Криївці - хлопчачій схованці.

Витираючись покривалом, Симона помічає, що Ісак ошелешений: він бачить дівчину, а не Симона-хлопця.

Усі у школі спантеличені перевтіленням Симона в Симону. Онука з дідусем згадують приємні миті її дитинства. Дідусь організовує прощальну вечірку для родини і приятелів, бо може скоро померти