Тест. Службові частини мови. Вигук

Прийменник — незмінна службова частина мови, що надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку частин складного речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення

Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Батьківщина починається для людини зі шматка неба.

Люди з красивими душами не здатні на підлість.

Як хороше радіти без причини, коли на місто сутінь опада.

Без, кінець, із-за, на.

Під, од, над, посеред.

Поміж, задля, щодо.

Попід, близько, до, по.

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед;

(на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля;

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід;

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за.

або, чи, то, хоч; чи...чи;

і, й, та (в значенні і); ні…ні; як…так;

проте; не тільки ....але й; а, але;

Г ні…ні; не то...не то; або...або; і.

бо, тому що, оскільки, якби, дарма що;

щоб, та, проте, начебто, ніби;

В але, мов, як, щойно, якщо;

Г хоч, та, ледве, й, однак.

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя .

Сонця ще не було видно, але далекі шпилі вже рожевіли .

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів .

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя .

Шлях пролягав полями, через ліси і зарослі, бори і хащі .

Одцвітали яблуні, і тьмяні пахощі насичували повітря .

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина .

В небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла .

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня .

Не вмирає душа наша.

Зосталася тільки надія одна.

Ліси навіть світилися наскрізь.

Скромність — це любов до людей.

Живемо ми на одній Землі!

будь/хто, якби/то, що/не/день

казна/коли, аби/кого, хтозна/що

чого/небудь, як/то, де/котрий

будь/як, що/небудь, зумів/таки

от/так, будь/кому, хтозна/як

Не/густий туман вкрив морську далечінь.

Незабаром в передпокій увійшла не/молода лікарка.

Добро роби не/думаючи.

Не/легкими кроками, а важкими йшов кріпак на панщину.

Козацьку волю нікому не/здолати.

будь/як, отак/то, бозна/скільки

все/ж/таки, такий/от, казна/що

невже/таки, тільки/що, годі/бо

ані/хто, як/небудь, казна/чому

скажи/но, що/року, будь/чому

Гу-у! - диким звіром вило надворі.

О, як чудесно навкруги!

Гетьте, думи, ви хмари осінні, тож тепера весна золота.

Ах, скільки радості, коли ти любиш землю!

О/хо/хо! - важко зітхнув Остап

Надривно, тривожно зазвучала трембіта: ту/ру/ру/ру/у/у/у.

Поверніть, будь/ласка, мою книгу.

Серед лісу неголосно лунало ку/ку, ку/ку.

А/гов, хто мене ще чує?

Ну я піду, а ти залишайся.

Ви погляньте ой погляньте, хто до нас у гості йде.

Гей ти поле колосисте молодість моя!

Ой синку відпочинь після важкої роботи.

Ой яка незламна воля!

О матуся буде вам дуже рада.