Тест на тему: "Реалізм"

наприкінці XVIII ст.

у 30-х рр. XIX ст.

у 50-х рр. XIX ст.

у 60-х рр. XIX ст.

у 70-х рр. XIX ст.

ХІХст.

XX ст.

XVIII ст.

межу XIX і XX ст.

XXI ст.

музичність і нечіткість смислу фрази, широке використання звукопису, навіювання певного настрою

наявність героя — носія однієї домінуючої пристрасті

порушення всіх норм і правил. Герой — самотній бунтівник

правдоподібне зображення життя людини та суспільства, аналіз законів суспільного розвитку

синтез мистецтва готики й Ренесансу

О. де Бальзака і Стендаля

Г. Флобера і Е. Золя

Ж. Шанфлері та Л.-Е. Дюранті

Ф. Достоєвського та Л. Толстого

П. Меріме та А. Доде

романтизмом

класицизмом

бароко

сентименталізмом

рококо

природничі науки та філософія

мистецтво

політика

релігія

точні науки

драматичні, зокрема соціально-психологічна драма

ліричні, зокрема сонет

прозові, передусім роман

ліро-епічні, зокрема поема

ліричні та драматичні

Стендаль, Оноре де Бальзак, Проспер Меріме, Гюстав Флобер

Джейн Остін, Чарльз Діккенс, Шарлотта Бронте, Вільям Теккерей

Федір Достоєвський, Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Лев Толстой

Марк Твен, Генрі Джеймс, Джек Лондон, Теодор Драйзер

Густав Фрейтаг, Теодор Шторм, Вільгельм Раабе, Фрідріх Шпільгаген

Стендаль, Оноре де Бальзак, Проспер Меріме, Гюстав Флобе

Джейн ОстІн, Чарльз Діккенс, Шарлотта Бронте, Вільям Теккерей

Густав Фрейтаг, Теодор Шторм, Вільгельм Раабе, Фрідріх Шпільгаген

Марк Твен, Генрі Джеймс, Джек Лондон, Теодор Драйзер

Федір Достоєвський, Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Лев Толстой

Густав Фрейтаг, Теодор Шторм, Вільгельм Раабе, Фрідріх Шпільгаген

Джейн Остін, Чарльз Діккенс, Шарлотта Бронте, Вільям Теккерей

Федір Достоєвський, Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Лев Толстой

Марк Твен, Генрі Джеймс, Джек Лондон, Теодор Драйзер

Стендаль, Оноре де Бальзак, Проспер Меріме, Гюстав Флобер

людини як носія однієї пристрасті

людини в абсурдному світі, який породжує трагічну свідомість

виняткової людини у виняткових обставинах

людини у різноманітних зв’язках із середовищем, суспільством

людини як слабкої і роздвоєної особистості

зображення виняткової людини у виняткових обставинах

заглиблення у внутрішній світ людини, відмова від показу її зв’язків зі світом

зображення абсурдного світу, в якому людина безсила впливати на свою долю

художнє відображення закономірностей суспільного життя

ігнорування усіх літературних канонів, змішування жанрів