Тематичне оцінювання: «Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.».

Створення Батальйону руських гірських стрільців.

Вихід першого номера газети «Зоря галицька».

Утворення у Львові Головної руської ради (ГРР).

Скасування панщини імператором Фердінандом I.

Відмова українців від вимоги поділу Галичини на східну та західну.

Відкриття кафедри історії України у Львівському університеті під керівництвом М. Грушевського.

Надання українському правопису офіційного статусу.

Створення політичної організації «Народна рада».

Повна ліквідація поміщицького землеволодіння.

Перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка на Наукове.

Перетворення Галичини на провінцію Російської імперії.

Це призвело до негайного збагачення всього селянства.

Це започаткувало кооперативний рух, що мав убезпечити українців від економічного визиску та лихварства.

Це дозволило українцям витіснити австрійський капітал з ринку.

Це була подія, яка започаткувала розвиток благодійних рухів на Західній Україні.

Пріоритетний розвиток важкої індустрії.

Панування іноземного капіталу .

Україна виробляла понад 80% цукру імперії, але тільки 15% підприємств давали готову продукцію.

Будівництво залізниць виключно для потреб внутрішнього українського ринку.

Заборона на використання парових двигунів на заводах.

Низькі ціни на українську сировину та високі — на готові російські товари.

Відсутність великих промислових центрів.

Українці остаточно змирилися з федеральним статусом у складі Австрії.

Ідея політичної самостійності України вперше була поставлена ясно та економічно вмотивовано.

Соціалістичні ідеї повністю витіснили національні вимоги.

Автор закликав до збройного повстання проти Габсбургів за незалежність України.

Відсутність освічених кандидатів серед українців.

Куріальна система виборів, що надавала перевагу великим землевласникам (полякам).

Повна заборона українцям брати участь у виборах.

Офіційна відмова ГРР від парламентської діяльності.

Москвофіли вимагали незалежності, а народовці — автономії.

Москвофіли заперечували існування українського народу, а народовці обстоювали його окремішність та єдність від Кавказу до Карпат.

Народовці орієнтувалися на Польщу, а москвофіли — на Австрію.

Між ними не було жодних розбіжностей у мовному питанні.

Там було найпотужніше промислове виробництво.

Галичина стала центром національного життя, де в умовах конституційних свобод відпрацьовувалися моделі майбутньої української державності.

У Галичині була найменша кількість емігрантів.

Там було заборонено діяльність усіх українських політичних партій. Політичну владу утримували італійці.

Поступове вдосконалення російської мови.

Підтримка польського шляхетського повстання.

Створення федерації рівноправних слов'янських республік із центром у Києві.

Збереження привілеїв дворянства.

Сприяння розвиткові недільних шкіл.

Підтримка українського книговидання.

Стримування українського національного руху.

Офіційне визнання української мови регіональною.

Державні селяни, які здійснювали перевезення солі.

Селяни, що займалися лише натуральним господарством.

Перші українські підприємці, що діяли в умовах зародження ринкових відносин.

Військові поселенці, які охороняли південні кордони.

Повна відмова від козацьких традицій.

Збереження пам'яті про державність Гетьманщини та поширення ідей автономізму.

Перехід на бік польських повстанців під час повстання 1863 р..

Підтримка централізаторської політики Катерини II.

Вивчення тільки релігійних догматів.

Поєднання традиційної ісламської освіти зі світськими європейськими та російськими знаннями.

Повна відмова від татарської мови в школах.

Створення військових училищ для татар.

Вона була легальною та масовою організацією.

Вона стала таємною організацією з суворим відбором членів, зосередившись на глибокій науковій праці.

Вона відмовилася від української ідеї.

Вона підтримала Емський указ.

Вугільна.

Цукрова.

Текстильна.

Металургійна.