Тема № 6. Синтаксична норма (ІІІ)

А. «Це дуже талановитий хлопець. Працює в мене інженером» - сказав Андрій

Б. У грудях б’ються вдячності акорди, вуста шепочуть: «Дякую, Господь!»

В. «Не барися, мій синочку, швидше повертайся!..» – старий сказав та й заплакав

Г. Я взяв мікрофон і наказав: «Усім приготуватися до зйомки!»

А. «Кості ломить», – бабуня каже й додає: «Буде дощ завтра».

Б. «Кості ломить, – бабуня каже й додає, – Буде дощ завтра».

В. «Кості ломить, – бабуня каже й додає: – Буде дощ завтра».

Г. «Кості ломить, – бабуня каже й додає: – буде дощ завтра».

А. «Це моя наречена. Погуляєте взимку на нашому весіллі, якщо будемо живі й здорові», – усміхнувся до них Сагайдачний

Б. «Не біда, – поет відмовив, – як ти й сам з дороги звернеш, бо, як рими повтікають, ти мені їх не завернеш»

В. «Так далеко" – подивувалася Роксолана. – Хіба можна простежити свої корені аж у таку далеч"»

Г. «Сідай, пане полковнику», – промовив чернець. – «Прости мене сам і проси простити все наше славне товариство»

А. Панас Мирний писав, що моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, обездолений краю.

Б. Панас Мирний писав, що його невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, обездолений краю.

В. Панас Мирний писав, що його невеличке серце ще змалечку пестила любов до обездоленого краю.

Г. Любов до обездоленого краю ще змалечку пестила невеличке серце Панаса Мирного.

А. Уже зовсім завесніло вже жайворонки виспівували в полі

Б. І я збагнув світ добрий і великий

В. Діла добрих оновляться діла злих загинуть

Г. Ліс рубають тріски летять

А. Вітри піснями захлинались ліси шуміли навкруги

Б. Я пам’ятаю сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі

В. Висохне криниця узнаєш ціну водиці

Г. Сумує хата вже не йдуть до неї

А. Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони!

Б. Я до моря вийшов рано – море спить

В. Погляну на березограй – аж серце завмирає

Г. Не плюй у криницю – пригодиться води напиться

А. Я знаю кожній дитині потрібна ласкава увага батьків

Б. Є мудра книжка не жалій годин

В. Зійде сонце утру сльози, ніхто не побачить

Г. Вітер війнув листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло

А. ... закувала зозуля.

Б. ... пішла луна гаєм.

В. ... прилетівши до віконця.

Г. ... затріпотів крильцями.

А. Якби композитор хотів сказати щось словами, він тоді не писав би музику

Б.Музика може змінювати світ хоча б тому, що вона може змінити людину

В. Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти

Г. Вечірнє сонце, дякую за всіх котрі нічим не осквернили душу

А. Коли людина знає свої справжні достоїнства й вади, їй легше домогтися успіху в будь-якій роботі

Б. Я з тих країв де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мені співали солов’ї

В. Над світом стояла така благословенна тиша, що було чути, як кущики жита ронили краплі роси

Г. Незважаючи на те, що часу було досить, майже всі пасажири кинулися бігти до своїх вагонів

А. Маланка заплющує очі – і їй здається, що то шумить колосом нива і серп черкає по стеблу

Б. Усі події, які трапляються з тобою і всі люди, які тебе оточують, з’являються у твоєму житті тому, що ти притягнув їх туди

В. Коли зграя залетить далеко й у тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду

Г. Я ладен стати й грудкою земною, аби шуміла поруч десь ріка і небо голубіло наді мною