СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗВ'ЯЗКУ.

сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний

безполучниковий та сполучний підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

Я знаю, тут цвістимуть мамині чорнобривці і линутиме батькова пісня.

Важчають ноги, важчає все тіло , тріскаються від спраги вуста, а в голову приходить шерех колосків, ніби там осипаються вони.

Більшого горя я не знаю, коли нива горить і чорніє зернина, тліє земля, дн ромашки цвіли, сохне навічно тонка тополина.

Стоїть гора високая, зелений гай шумить, пташки співають голосно , і річечка блищить.

Ріка налітала на камінні зубці, поміж яких застряв дуб-велет, а потік спадав униз, де також стриміли камені.

Не зневірся, не впади у відчай: вир не вкрутить, хвиля не знесе.

Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, сміються в небі золотому річки, і села, і поля.

коми 1 і 7 виділяють відокремлені означення

кома 2 розділяє головну й підрядну частини

двокрапка 3 стоїть після узагальнювального слова

коми 4 і 5 розділяють частини складносурядного речення

на місці цифри 6 коми немає, оскільки означення є неоднорідними

1

2

3

4

5

І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, - коли над нею не було вже стелі, а тільки небоі зірки...... ( Л.Костенко)

Час ішов непомітно, вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим , а рибалка укоськував рибину. ( Ю.Збанацький)

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкли з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови. ( І.Сенченко)

Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила і летіли з ними у теплі краї. (М.Стельмах)

[ ], ( ), [ ], [ ].

[ ], ( ), ( ), [ ], ( ). 

[ ], ( ), ( ), [ ], [ ]. 

[ ], ( ), ( ), [ ].

Збираючи книжки, я почув, як надворі загуркотів віз, як заскрипіла наша хвіртка, обізвалась радісно качка, загупали швидко кроки, забряжчали одні й другі двері, і на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна. 

А коли виїхав із лісу на широку поляну, що високим пагорбом обривалась над Ірпенем, із грудей вирвався радісний стогін-клекіт: на тому березі, за широкою, приметеною снігом Ірпінською заплавою, темніли знайомі хатини, з димарів піднімалися в небо сизо-бурі передвечірні дими. 

Ось і наша сіножать, вона тулиться до річечки, за якою починаються луги сусіднього села, отого, що у війну було спалене вщент.

Долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь Ростислав мав готувати в Суздалі дружину для походу на південь, добирати коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь Юрій щоразу набирав з простого люду.