Синтаксична роль фразеологізмів

Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер.

Петрику, коли ти даєш однокласнику списати домашнє завдання, ти робиш йому ведмежу послугу.

Пішов Михайло шукати вітра в полі.

У кожного є своя ахіллесова п’ята.

Батьки поставили на ноги сина, і тепер він живе самостійно.

Усе в нього виходило як по маслу.

Гостра на язик, вона ніколи не могла змовчати.

Ні одна жива душа ще не заходила сюди

Сьогодні ми прокинулися ні світ ні зоря.

Пускати бісики - відома розвага молоді.

Язикатій Хвесьці не можна казати нічого зайвого.

Часу було обмаль, а він усе одно бив байдики.

Для кожного рідний край - це його земля обітована.

Дівчата як кров з молоком намагалися переспівати парубків.

Ця подія відбулася за царя Гороха.

Левова частка діставалась господарю.

Ми зустрілися віч на віч.

Щасти ж вам і не забувайте свою альма матер!

Усі ваші таємниці білими нитками шиті.

У мого тата золоті руки.

Пішов козак світ за очі.

Романові довелося скуштувати березової каші.

Нечистий на руку помічник ще й запізнювався.

Та не потрібні нам і рожеві окуляри.

Чорна година вже відійшла.

Багато ще треба «білих плям» заповнити сміливим дослідникам.

Даринка – права рука класного керівника.

Якісних доріг у нашому місті доведеться чекати до нових віників.

На уроці ґав ловили.

Є ще порох у порохівницях.

Він розказував нам сон рябої кобили.

Ходив мандрівник за тридев’ять земель.

Тугий на вуха дід сидів під хатою.

Ви послухайте його і на вус намотайте.

Повернувся додому блудний син.

Усі звернули увагу, що Катруся розповіла похапцем, п'яте через десяте.

Тремтіла його заяча душа.

Брат не пас задніх.

Вони жили душа в душу.

Здійснилася давня мрія дати перцю ворогам.

Хома одним махом замазав картину.

Марко наче в рот води набрав.

Не чистий на руку робітник у всіх викликав підозру.

Дана була йому іскра божа.

Андрій почувався ні в сих ні в тих.

Треба думати над своїми словами та вчинками, а в тебе вітер у голові.

Вона була білою вороною в класі.

Шила в мішку, синку, не сховаєш.