Свята та традиції українського народу

Прочитай традиції та вгадай назву свята

Народні традиції цього дня мають стародавній характер: угадування долі, кусання "калети". Калета — це корж із білого борошна, що його випікають дівчата разом для веселого дійства. Запікають її так, щоб вгризти було важко, в дірку всувають червону нитку і підвішують калету до сволока. Один кінець стрічки довгий і спущений донизу так, щоб можна було смикати за нього і підтягати калету вгору.

Біля касети стає вартовий – "Пан Калетинський", в руках у нього квач, вмочений у сажу. Вартовий цей запрошує “Пана Коцюбинського” кусати калету. “Пан Коцюбинський” їде до калети верхи на коцюбі. Після довгої жартівливої суперечки між двома “панами”, якщо тільки “Пан Коцю­бинський” не засміється, може вкусити калету. Якщо “Коцюбинський” посміхнеться — отримає брудним квачем по обличчю і піде собі геть. Тоді на його місце приходить новий хлопець. Але і вкусити калету не дуже просто — дівчата смикають її за мотузку і вона ніяк не може потрапити до рота “Пану Коцюбинському”. Закінчується гра тим, що калету знімають і ділять між усіма. Дівчатам калета дістається задарма, а ось хлопці платять їм гроші на стрічки.

Здогадайтеся, що це за свято

Свято це, за стародавніми віруваннями, символізує єднання води і вогню, що дає початок життю і розквіту природи. До вечірньої зорі розкладають вогонь. Через нього стрибають парти дівчата та хлопці. Вдати стрибок обіцяє міцний шлюб, зцілення від усіх хвороб та злих чар.

Ще дівчата в цю ніч плетуть вінки, ставлять у них свічки і пускають їх на воду, загадуючи про нареченого: з якої сторони він прийде і чи прийде взагалі цього року.

Відгадайте свято

Для українських селян це свято було важливим осіннім святом, пов'язаним із завершенням хлібогосподарських робіт і початком зими. Саме під це свято селяни готувалися до морозів: вперше після літа протоплювали піч, утеплювали оселю, закінчували випас худоби.

Господині здійснювали обряди-обереги: спалювали старі солом'яні матраци; дітей на порозі обливали водою через решето - від застуди; жінки спалювали зношені речі, особливо взуття, щоб прискорити "ходу через зиму" і просили здоров'я, щоб перезимували без хвороб.

З цього свята починали гуляти весілля — це була пора сватань та шлюбів.