Судове красномовство, особливості захисного і звинувачувального виступу

У Стародавньому Римі як промови імператорів.

У Візантії для обґрунтування церковних догматів.

У Давній Греції як апології (промови на захист самого себе), які писали для населення логографи-софісти.

У Київській Русі як частина усного народного епосу.

Монолог судді.

Змагання між прокурором (обвинувачем) та адвокатом (захисником).

Присяга свідків.

Письмовий виклад промови.

Зникла роль прокурора.

Античний «захист самого себе» поступився всебічному вивченню особистості підсудного та обставин справи.

Судовий процес став повністю закритим.

Використовується виключно поетична мова

Її художня вишуканість та метафоричність.

Її обґрунтованість, переконливість і доказовість.

Час виступу оратора.

Суворий, беземоційний тон.

Політик, філософ, прокурор (обвинувач).

Журналіст, адвокат(аисник), логограф-софіст.

Прокурор (обвинувач), адвокат (захисник), суддя.

Прокурор (обвинувач), адвокат (захисник), логограф-софіст.

Пане спікере.

Ваша честь.

Шановний доповідачу.

Дорогі друзі.

Академічне та побутове.

Письмове та усне.

Кримінальне та цивільне.

Мистецьке та наукове.

Непереконливість та емоційність у деталях.

Об'єктивність, аргументація та доказовість у деталях.

Звернення виключно до почуттів аудиторії.

Суворе дотримання віршованого ритму.

Вступ

Оповідь

Докази

Висновок

юридичних законів.

прокурора або адвоката.

людської гідності, упередженості, однобокості у висвітленні справи.

присутніх у судовій залі.

Психологічні, етичні та культурні засади.

Психологічні, етичні та фізичні засади.

Психологічні, етичні та логічні засади.

Психологічні, етичні та біологічні засади.

Протиріччя в показах свідків.

Виключно цитати із зарубіжної літератури.

Дані, які підтверджують правильність тлумачення цих подій, обґрунтовують висновки і пропозиції.

Жартівливі історії для розрядки атмосфери.