Стиль класицизм

Стиль у мистецтві ХVІІ- початку ХІХст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва античності та в дотриманні системи строгих правил відтворення дійсності.

Стиль у європейському мистецтві кінця ХVІ-ХVІІІ ст., який приийшов на зміну Відродженню і характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю.

Доба в історії культури та мистецтва ХІV-ХVІ ст., яка зародилася в Італії в період Передвідродження, та культурно-філософський рух, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму й орієнтувався на спадщину античності.

Стиль у мистецтві ХVІІІ століття, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму.

• раціоналізм, який виражається у прагненні будувати художні твори на засадах доцільності, наслідувати зразки античного мистецтва;

• нормативність, що допомагала встановлювати непорушні правила і закони;

• дотримання канонічних правил написання творів (пропорційність усіх частин, стрункість композиції);

• ясність та чистота художньої мови;

• аристократизм, що орієнтувався на вимоги та смаки вищої суспільної верстви;

• встановлення ієрархії жанрів;

• вишуканість, елегантність, демонстративна розкіш;

• правильні геометричні форми, строгі симетрично-осьові композиції;

• підкреслено статичні та логічно вибудувані ансамблі;

• стриманість декоративного оздоблення;

• високий подіум, портик, ротонда і фронтон як основні архітектурні елементи;

• розташування колонних портиків із фронтонами на кожному з фасадів, що додавало композиції закінченої симетрії;

• центр будівлі - невеликий ошатний салон;

Жак Жермен Суфло. Церква Св. Женев'єви. 1757-1790 рр. Париж

Клод Перро. Східний фасад Лувру. 1667-1673 рр. Париж

Андреа Палладіо. Вілла Ротонда. Бл. 1570 р.

Джузеппе Пермаріні. Оперний театр Ла Скала. 1776 1778 рр. Мілан

Стиль пізнього класицизму в європейській архітектурі та прикладному мистецтві.

В античній поезії ідилічний стиль у зображенні сцен вільного, безтурботного, щасливого життя на селі.

Сюжетна або орнаментальна композиція, виконана зі шматочків прозорого кольорового скла, скріплених свинцевим обрамленням.

• логічне розгортання сюжету;

• завершена врівноважена композиція;

• майстерне передавання об'ємів за допомогою світлотіні;

• розмежування планів завдяки строго визначеним кольорам;

• притаманні значущість реального бачення світу;

Нікола Пуссен "Святе сімейство на сходах". 1648 р.

Нікола Пуссен "Танкред та Ермінія". 1629 - 1630 рр.

Клод Лорен "Ранок у гавані". 1640 - ві рр.

Жак Луї Давід "Клятва Гораціїв". 1784 р.

• музика для дозвілля: касації (інструментальний ансамблевий твір типу сюїти для виконання просто неба), дивертисменти, серенади;

• сформувався один із найважливіших жанрів класицизму - струнний квартет;

• інструментальна музика (струнний квартет, дивертисмент, серенада, фортепіанне тріо, сольна фортепіанна музика);

• віденська школа;

• оперний жанр (лірична трагедія, опера - серіа, опера - балет, опера - буффа, зинґшпіль, опера - комік);

• жанри великих форм: ораторія, кантата, меса, пасіони;

Людвіг ван Бетховен. 1820 р.

Франц Йозеф Гайдн. 1792 р.

Вольфґанґ Амадей Моцарт. 1819 р.

Жан-Батіст Поклен. Бл. 1658 р.

• єдність місця: загальний простір для всіх дій п'єси зі зміною декорацій;

• єдність часу: всі дії повинні розгортатися приблизно в одному часовому проміжку, не виходити за рамки доби;

• єдність дії: одна сюжетна лінія (без побічних епізодів) від зав'язки до розв'язки;

• комедії дель арте - комедії масок з елементами фарсу та пародії;

• урочистий, статичний лад спектаклів і розмірне читання величних та благозвучних віршів;

• нова манера гри - психологічно достовірна, барвиста й темпераментна декламація зі спеціально розробленою системою пластичної виразності;

• розігрувались історії боротьби за владу та зради;

Жан-Батіст Поклен ( театральний псевдонім - Мольєр)

П'єр де Бомарше

Карло Ґольдоні

Карло Ґоцці

Річард Брінслі Шерідан

П'єр Корнель

Жан Расін

Вільям Шекспір

Вольфґанґ Амадей Моцарт. 1819 р.

Франц Йозеф Гайдн. 1792 р.

Жан-Батіст Поклен. Бл. 1658 р.

Крістоф Віллібальд Ґлюк. 1775 р.

Крістоф Віллібальд Ґлюк. 1775 р.

Франц Йозеф Гайдн. 1792 р.

Людвіг ван Бетховен. 1820 р.

Вольфґанґ Амадей Моцарт. 1819 р.

Нікола Пуссен "Святе сімейство на сходах". 1648 р.

Клод Лорен "Ранок у гавані". 1640 - ві рр.

Антон Рафаель Менгс "Карл ІV, принц Астурійський". Бл. 1765 р.

Ангеліка Кауфман "Портрет Е. Сміта-Стенлі, графа Дербі, з дружиною та сином". Бл. 1776 р.

Жак Луї Давід "Перехід Бонапарта через перевал Сен-Бернар", 1801 р.

Томас Гейнсборо "Хлопець у блакитному". Бл. 1770 р.

Рафаель Санті "Мадонна Конестабіле". ХVІ ст.

Піо Феді. Алегорична скульптура "Вільна Поезія". 1887 р. Мармур

Антоніо Канова. "Каяття Марії Магдалини". 1808 - 1809 рр. Мармур

Бертель Торвальдсен. "Пам'ятник М. Копернику". 1822 р. Бронза

Антоніо Корацці. Великий театр. 1825 - 1833 рр. Варшава

Джузеппе Пермаріні. Оперний театр Ла Скала. 1776 1778 рр. Мілан

Жак Жермен Суфло. Церква Св. Женев'єви. 1757-1790 рр. Париж

Клод Перро. Східний фасад Лувру. 1667-1673 рр. Париж