Стиль бароко

Наприкінці ХVІ століття в Італії.

У ХV столітті в Німеччині.

На початку ХХ століття в Іспанії.

У ХІХ столітті у Франції.

• парадність, урочистість, пишність та видовищність.

• складність композиції та яскравість кольорів.

• динамічність та емоційна виразність.

• прагнення до синтезу мистецтв.

• звернення до форм античного зодчества.

• повернення до системи ордерів.

Стиль у європейському мистецтві кінця ХVІ-ХVІІІ ст., який приийшов на зміну Відродженню і характеризувався

примхливістю форм і декоративною пишністю.

Художній стиль європейського пізнього Середньовіччя між серединами ХІІ і ХV століть, який найяскравіше виявився в архітектурі та характеризувався стрімко спроямованими вгору будівлями з багатим зовнішнім та внутрішнім оздобленням, зокрема рельєфами, статуями, вітражами.

Художній стиль, що панував у Європі в ХІ-ХІІ ст., один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва.

Доба в історії культури та мистецтва ХІV-ХVІ ст., яка зародилася в Італії в період Передвідродження, та культурно-філософський рух, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму й орієнтувався на спадщину античності.

• асиметрія конструкцій;

• контрастність об'ємів;

• вигадливість декору;

• ефекти світлотіні та кольору;

• використання симетрії;

• повернення до системи ордерів;

• парадність;

• декоративність композиції;

• театральність образів;

• динамізм поз;

• правильні анатомічні пропорції;

• витонченість і багатофігурність зображень;

• гомофонно-гармонічний склад;

• тональна система;

• світська музика: мадригал, пісня, канцона;

• активне формування композиторських шкіл;

Статуя одягненої жінки.

Скульптурна прикраса у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти.

Чоловіча скульптурна постать в архітектурі (атлант).

Ряд колон, розташованих в одну лінію або півколом, які утворюють архітектурну галерею.

Ф. Борроміні. Фасад церкви Сан-Карло алле Кваттро Фонтане. ХVІІ ст. Рим

Л. Берніні. Площа Святого Петра. 1656-1667 рр. Ватикан

А. Бареллі. Палац Німфенбург. 1664-1675 рр. Мюнхен, Німеччина

Ж. Ф. Людовісі. Національний палац Мафра. 1717-1730 рр. Португалія

А. Бареллі. Палац Німфенбург. 1664-1675 рр. Мюнхен, Німеччина

А. Спецца, Дж. П'єроні. Валдштейнський палац. 1624-1630 рр. Прага, Чехія

М. Пьоппельман, Ґ. Земпер. Дрезденський Цвінґер. Поч. ХVІІІ- серед. ХІХ ст. Німеччина

Л. Берніні. Площа Святого Петра. 1656-1667 рр. Ватикан

Ж. Ф. Людовісі. Національний палац Мафра. 1717-1730 рр. Португалія

А. Спецца, Дж. П'єроні. Валдштейнський палац. 1624-1630 рр. Прага, Чехія

А. Бареллі. Палац Німфенбург. 1664-1675 рр. Мюнхен, Німеччина

М. Пьоппельман, Ґ. Земпер. Дрезденський Цвінґер. Поч. ХVІІІ- серед. ХІХ ст. Німеччина

М. Пьоппельман, Ґ. Земпер. Дрезденський Цвінґер. Поч. ХVІІІ- серед. ХІХ ст. Німеччина

А. Бареллі. Палац Німфенбург. 1664-1675 рр. Мюнхен, Німеччина

Л. Берніні. Площа Святого Петра. 1656-1667 рр. Ватикан

А. Спецца, Дж. П'єроні. Валдштейнський палац. 1624-1630 рр. Прага, Чехія

Лоренцо Берніні

Франческо Борроміні

Андреа Бареллі

Андреа Спецца

Філіппо Брунеллескі

Донато Браманте

Це цілісні архітектурні композиції, в яких гармонійно поєднано будівлі, садово-паркові споруди та зелені насадження.

Це спеціально відведена територія з природною чи штучною рослинністю, алеями, водоймами та інфраструктурою для відпочинку, прогулянок та розваг, що може бути як міським сквером, так і національним природним заповідником.

Це велика паркова територія, де збирають, вирощують та зберігають колекції різних видів дерев, кущів та ліан з науково-дослідною, навчальною, культурною та рекреаційною метою.

Я. Ромейн, Д. Моро. Мереживний партер у саду Гет-Лоо. Кін. ХVІІ ст. Апелдорн, Нідерланди

М. Пьоппельман, Ґ. Земпер. Дрезденський Цвінґер. Поч. ХVІІІ- серед. ХІХ ст. Німеччина

А. Спецца, Дж. П'єроні. Валдштейнський палац. 1624-1630 рр. Прага, Чехія

А. Бареллі. Палац Німфенбург. 1664-1675 рр. Мюнхен, Німеччина

На хвилі кризи гуманізму й зародження маньєризму.

На принципах гуманізму.

Дух свободи, притаманний мешканцям торговельних і ремісничих міст-комун.

Художня течія в мистецтві, що відзначалася манірністю, примхливістю, зловживанням певними прийомами.

Авангардна течія в образотворчому мистецтві початку ХХ століття, яка передувала абстрактному мистецтву.

Напрям у мистецтві ХХ століття, якому властиві звернення до підсвідомих образів, звільнення від панування раціонального мислення, використання оптичних ілюзій та парадоксальне поєднання форм.

Великомасштабні стелі;

Стіни вкриті фресками;

Продумане використання світла або контрастів світла і тіні;

Численні орнаменти (рельєфи з дерева (часто позолочені), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру);

Звернення до форм античного зодчества;